Чому розумні люди роблять дурні вчинки — і як це може зруйнувати ваш бізнес

Ви можете бути найкращим спеціалістом у своїй справі, але дурість усе одно вас наздожене. У робочих чатах, на планерці, у стосунках із партнерами та клієнтами — вона повсюди. І найстрашніше: дурість ірраціональна, непередбачувана й абсолютно не залежить від освіти, статусу чи зарплати. А від чого залежить — розповімо у цій статті.

Карло Чіполла, італійський історик економіки та лауреат премії Бальцана, ще у 1976 році сформулював п’ять законів людської дурості. Вони доступно пояснюють, чому вам періодично хочеться звільнити половину команди, заблокувати клієнтів і втекти в ліс. Його книга іронічна, ємна й дуже точна — а головне, актуальна й сьогодні.

Ми перекладаємо їх мовою діджиталу. Ви дізнаєтеся, як розпізнати дурість, захиститися від неї і (головне) не стати її носієм. Бо так — іноді дурниці робимо саме ми.

Що Чіполла називає дурістю і чим вона небезпечна

Карло Чіполла підійшов до питання дурості з математичною точністю. Дурним він називає людину, яка своїми діями завдає шкоди іншим, не отримуючи з цього жодної вигоди для себе. Більше того, нерідко такі дії відверто шкодять і їй самій.

Дурість — це не відсутність розуму. Це поведінка, яка шкодить іншим і собі.

Це не синонім невігластва чи низького IQ. Людина цілком може бути інтелектуалом і водночас — руйнівником. Безліч дурниць роблять люди з високим статусом, чудовою освітою та бездоганним резюме. Дурість пов’язана не зі знаннями, а з відсутністю здорового глузду й усвідомленості у прийнятті рішень.

І ось що робить дурість особливо небезпечною:

1. Вона ірраціональна. Розумні рішення можна передбачити. Дурість — ніколи. У таких діях немає логіки, а отже, ви не можете вибудувати захист.
2. Вона руйнує без вигоди. Дурень не намагається вас перемогти. Він просто ламає, бо так вийшло.
3. Вона непомітна. Часто ховається за добрими намірами, позитивом і «бажанням допомогти».

Якщо ви — фаундер, керівник або фрілансер, вам потрібно навчитися швидко розпізнавати дурість. Не за зовнішніми ознаками, а за наслідками.

Не плутайте дурість із токсичністю, злістю, злою волею — це просто нездатність мислити в категоріях користі, своєї й чужої. Для простоти розуміння наведемо кілька побутових і до болю знайомих прикладів дурних вчинків у діджитал-середовищі 😅

Уявіть:

• маркетолог на старті рекламної кампанії вирішує «спростити» макет і обрізає 80% УТП, «щоб було чистіше», після чого зливає весь бюджет;
• тимлід із доброти душевної не звільняє токсичного джуна, який гальмує реліз, і в результаті йде вся сильна команда.

Дурість — це не тавро, а патерн поведінки, який може проявитися в будь-якій людині залежно від обставин. Вона завжди поруч: у бізнесі, в наймі, в клієнтах, у партнерах і, що особливо неприємно, іноді в дзеркалі.

Наступний крок — навчитися її розпізнавати, щоб триматися подалі. Цим і займемося в наступних розділах. Але спершу вивчимо основні закони людської дурості.

Закон №1. Завжди й усюди ми недооцінюємо кількість дурних людей

📝 Карло Чіполла каже: ми систематично недооцінюємо кількість людей, які здатні завдати шкоди іншим без найменшої вигоди для себе. І щоразу, коли здається, що це точно виняток — це просто ще одне підтвердження правила.

Чому так відбувається? Бо дурість часто виглядає нормально: впевнено й навіть харизматично. Ми орієнтуємося на зовнішні ознаки — досвід, дипломи, вміння говорити — і ігноруємо головне: результати поведінки людини.

У бізнесі дурість проявляється суцільно й поруч:

• коли кандидат із крутим досвідом розвалює процеси, а ви продовжуєте «давати шанс»;
• коли людина бере на себе зобов’язання, не розуміючи, як їх виконати;
• коли клієнт спочатку затверджує всі умови, а потім вимагає неможливого;
• коли один співробітник токсично впливає на команду, але ви все ще намагаєтеся «домовитися».

Ми постійно недооцінюємо масштаб дурості, бо орієнтуємося на впевнений вигляд і «розумні» слова, не хочемо визнавати власні помилки й сподіваємося, що все якось саме налагодиться. У результаті дурість спокійно вбудовується в процеси й починає впливати на результат роботи.

Що з цим робити

Дурість не можна виключити з рівняння, але її можна враховувати заздалегідь — як фактор ризику. Почніть працювати з нею системно 🔎

І ось як:

1. Завжди залишайте місце для ірраціональності. Плануючи терміни, бюджети й комунікації, враховуйте, що не всі учасники процесу діятимуть логічно.
2. Оцінюйте людей за вчинками. Не за словами, регаліями чи особистою симпатією, а за наслідками їхніх рішень.
3. Не бійтеся змін. Якщо людина стабільно шкодить справі — навіть із добрих намірів — потрібно змінювати формат роботи.
4. Відпускайте очікування. Іноді ми тримаємося за надії й ілюзії просто тому, що вклали в них занадто багато енергії, але це дорого коштує.

Цей закон здається жорстким, але насправді він звільняє. Прийнявши його, ви починаєте дивитися на події тверезо: не з образою і не з роздратуванням, а з ясністю. І дієте вже не на емоціях, а стратегічно.

Закон №2. Дурість не залежить від освіти й посади

Дурна людина може мати ступінь MBA, бути зіркою LinkedIn і мати вражаючий досвід. І все одно приймати рішення, шкідливі для себе та оточення.

🧐 Це і лякає, і змушує замислитись. Ми звикли вважати, що «розумні» — це ті, хто багато чого досяг, впевнено говорить і займає високі посади. Але Чіполла доводить: соціальний статус не захищає від дурості. Більше того, іноді він лише посилює її руйнівні наслідки.

Він особисто спостерігав це в університетах усього світу:

• починав із робітників — і фіксував там певну частку дурнів;
• піднімався соціальними щаблями — до студентів, викладачів, адміністраторів — і знаходив ту саму частку.

Але по-справжньому його вразило інше: навіть серед нобелівських лауреатів він виявляв стабільно однаковий відсоток дурних людей.

Дурість розподілена рівномірно. Не має значення, у якому середовищі ви перебуваєте — еліта, академія, корпорація чи монастир — частка дурнів лишається незмінною.

Саме це робить другий закон таким важливим: дурість не прив’язана до рівня інтелекту, багатства, влади чи оточення. Вона вбудована в кожен колектив — і може проявитися будь-якої миті, коли ви її зовсім не очікуєте.

Що з цим робити

Другий закон не вчить підозрювати кожного дипломованого спеціаліста. Він вчить не втрачати здорового глузду й не переоцінювати зовнішні ознаки «розуму».

Ось як застосувати це в роботі:

1. Не ідеалізуйте людей за резюме й заслугами. Висока посада чи диплом відомого університету — ще не показник здатності мислити раціонально.
2. Слідкуйте за діями, а не за репутацією. Титули викликають довіру, але за ними може ховатися повний хаос.
3. Будьте особливо уважні до харизматичних людей. Вони надихають, але за їхньою впевненістю можна не помітити руйнівності.
4. Зменшуйте залежність від однієї думки. Навіть якщо людина здається «найрозумнішою в кімнаті», приймайте рішення на основі колективного обговорення.
5. Вибудовуйте культуру перевірки ідей, а не статусів. Люди мають обговорювати сенси, а не погоджуватись із поваги до посади.

Дурість не розпізнається за одягом, промовами чи посадами. Вона — у поведінці. І якщо ми навчимося бачити її саме там, то зможемо уникати втрат, яких завдають розумні, впевнені, впливові, але дурні люди.

Закон №3. Дурна людина — це та, що шкодить іншим і собі

У цьому законі — вся суть підходу Чіполли. Він не шукає дурість у невігластві, віці чи характері. Він дивиться на наслідки. Саме результат дій дозволяє зрозуміти, з ким ви маєте справу.

Щоб було простіше це помітити, Чіполла розділив усіх людей на чотири типи — за тим, як їхня поведінка впливає на інших і на них самих.

Чотири типи людей за Чіполлою

Розумні (win–win)

Приносять користь іншим і отримують вигоду самі. Це стратеги, конструктивні колеги, партнери, які вміють домовлятись і шукати спільний інтерес.

👉🏻 У команді з ними легко, у бізнесі — надійно.

Бандити (win–lose)

Отримують вигоду за рахунок інших. Іноді це свідомі маніпулятори, іноді — просто егоїсти.

👉🏻 Можуть бути ефективними, але в довгостроковій перспективі руйнують довіру.

Наївні (lose–win)

Діють на благо інших на шкоду собі. Надто поступливі, не вміють захищати кордони, беруть на себе чужі проблеми.

👉🏻 У бізнесі часто вигорають або стають «робочими кіньми» без особистих меж.

Дурні (lose–lose)

Завдають шкоди і собі, і іншим. Несвідомо, без злого умислу, але з руйнівним ефектом.

👉🏻 Найнебезпечніший тип — через непередбачуваність і відсутність логіки.

Чіполла підкреслює: дурні шкодять не тому, що хочуть, а тому, що не розуміють, що роблять. І в цьому криється головна небезпека.

Щоб потрапити в першу категорію, просто не шкодити іншим — замало.

Розумні люди приносять користь і собі, і суспільству. А отже, їм є що запропонувати світу: свіжі ідеї, навички, рішення. Саме для таких людей ми регулярно проводимо платні та безкоштовні заходи з усіх можливих напрямів digital-сфери. Зазирніть у розділ «Найближчі заходи», щоб ознайомитися з програмою.

Дурень у команді може розвалити проект, навіть стараючись щосили. Наприклад, забувши передати важливу інформацію, «покращивши» ТЗ без погодження або проігнорувавши очевидний ризик.

Клієнт може поводитись нерозумно, зірвавши угоду на фінальному етапі, звинувативши вас у власних помилках або вимагаючи неможливого.

А партнер пропонуватиме дивні ідеї, ігноруватиме домовленості, гальмуватиме процеси. Але не навмисно — просто не розуміючи, як усе працює.

Небезпека дурнів у тому, що ви не можете передбачити, коли саме вони вдарять. І чим саме.

Що з цим робити

Розумна стратегія — не боротися з дурістю напряму, а навчитися вибудовувати захист від її проявів:

1. Оцінюйте людей за результатом. Хотів як краще — не рахується. Дивіться на те, що реально відбувається після дій людини.
2. Не перекладайте відповідальність. Якщо ви знову й знову сподіваєтесь, що людина щось «усвідомить» — це вже ваш ризик. Не її.
3. Оминайте тих, хто дестабілізує процеси. Навіть якщо вони милі, стараються, вчасно здають задачі. Якщо результат — шкода, треба ухвалювати рішення.
4. Навчіться говорити «ні». Іноді найкращий спосіб врятувати проєкт — ввічливо, але твердо виключити вплив дурості з рівняння.
5. Формалізуйте процеси. Чим більше в команді зрозумілих інструкцій, ролей і точок контролю — тим менше простору для дурних помилок.

Дурні були, є й будуть завжди. І якщо ви їх ігноруватимете — вони все одно втручатимуться у ваші справи. Але якщо ви приймете закон Чіполли як робочий інструмент, то навчитеся вчасно їх розпізнавати, зменшувати шкоду й зберігати фокус на тому, що справді важливо.

Закон №4. Нерозумні люди завжди недооцінюють шкідливу силу дурнів

Четвертий закон б’є по самолюбству найрозумніших. Бо, за спостереженнями Чіполли, саме розумні, освічені й досвідчені люди найчастіше недооцінюють небезпеку дурості. Простодушні хоча б щиро не розуміють, із ким мають справу. А от розумні — розуміють, але поводяться так, ніби зможуть контролювати ситуацію.

Розумні й бандити роблять одну й ту саму помилку: замість того, щоб одразу захищатися, вони впадають у самовпевненість. Думають, що перехитрять, спрямують у потрібне русло або візьмуть під контроль дурня.

😒 Але результат передбачуваний — на вас чекає хаос, збитки, зруйновані процеси й відчуття, що начебто все контролювали, а все одно все розвалилося. Усе тому, що дурень непередбачуваний. А отже — некерований.

Особливо небезпечна ілюзія, що дурня можна використати у своїх цілях — як «зручну», «лояльну» або «неконфліктну» людину. На перших етапах це може навіть спрацювати. Але далі обов’язково настане катастрофа, тому що:

• дурень не розуміє, де межі;
• він не відчуває наслідків;
• він руйнує всіх — навіть тих, хто дав йому владу або захист.

Ось як це проявляється в бізнесі:

1. Керівник залишає «трохи дивного, але працьовитого» співробітника, бо той не ставить зайвих запитань. Через кілька місяців через нього йде вся сильна команда.
2. Засновник стартапу бере в партнери приятеля «з добрими намірами», бо той відданий. Через рік його помилка зриває інвестиції.
3. Керівник відділу залучає до проекту «зручного підрядника», ігноруючи тривожні дзвіночки. У підсумку кампанія провалюється, і ви несете репутаційні ризики.

Чіполла не залишає варіантів: спроба використати дурня завжди обертається катастрофою. Можливо, не одразу. Але пізніше — обов’язково.

Що з цим робити

Четвертий закон — про тверезість і особисті межі. Це нагадування: навіть якщо ви більш розумні, досвідчені й стратегічні — дурість не піддається вашому контролю.

Ось як знизити ризики в роботі:

1. Не будуйте ілюзій. Дурень не стане «кращим», якщо дати йому шанс, підтримку, зворотний зв’язок або посаду. Він просто отримає більше простору для помилок.
2. Уникайте маніпулятивних стратегій. Використовувати дурну людину у своїх цілях — це закласти бомбу під власний бізнес.
3. Припиняйте взаємодію раніше. Якщо ви бачите, що людина руйнує — м’яко, але твердо обмежте її вплив. Чим довше тягнете, тим дорожче обійдеться.
4. Не плутайте дурість із простодушністю. Простодушний може завдати шкоди випадково, але він добре усвідомлює наслідки. Дурень — ні. Він буде продовжувати.
5. Виробляйте «захисний рефлекс». Не розслабляйтесь, якщо здається, що все під контролем. Дурість працює в сліпих зонах.

Дурень — не лиходій. Але він небезпечніший за лиходія, бо діє хаотично й руйнує навіть тих, хто його підтримує. Четвертий закон — це нагадування: ваша сила — у дистанції, а не в контролі. Не намагайтеся приборкати дурість. Просто тримайтеся від неї подалі.

Закон №5. Дурні небезпечніші за всіх — навіть за бандитів

На перший погляд може здатись, що найнебезпечніші люди в бізнесі за класифікацією Чіполли — це бандити. Ті, хто свідомо діє на свою користь, обманює, маніпулює, тягне ковдру на себе. Так, взаємодіяти з ними неприємно. Але вони хоча б зрозумілі.

🦹🏻‍♂️ Бандити діють раціонально.

Вони прораховують вигоду, оцінюють ризики і, за потреби, можуть зупинитися, якщо ситуація стає невигідною.

😜 А от дурні — ні.

Вони завдають шкоди всім — без мети, без логіки, без розуміння наслідків. Вони можуть зірвати переговори, зіпсувати командну атмосферу або зірвати угоду просто тому, що «так вийшло».

Дурість — ірраціональна. І саме в цьому її головна загроза.

У бізнесі це виглядає так:

• бандит може спробувати схитрувати в умовах контракту — але його можна піймати на цифрах і фактах;
• дурень переплутає умови, надішле не ту версію файлу, забуде про домовленості і врешті скаже: «Ой, а я думав, ми вже все вирішили»;
• бандит при конфлікті маніпулюватиме — але в межах своїх інтересів;
• дурень влаштує істерику в робочому чаті, випадково образить клієнта і про всяк випадок звільниться посеред дедлайну.

З бандитом можна домовитися. З дурнем — ні. Бо він не грає за правилами — він їх просто не розуміє.

Що з цим робити

Щоб не потрапити під роздачу, не варто боятись конфлікту — з дурістю не потрібно сперечатись, її вплив треба ізолювати. Ось що вам допоможе:

1. Зниження рівня допуску. Чим менше дурень впливає на рішення, тим безпечніша ваша система. Не давайте критично важливих задач людям, у яких не впевнені.
2. Чіткі інструкції та відповідальність. Дурість живиться неясністю. Пропишіть, хто за що відповідає і що станеться, якщо щось піде не так.
3. Зворотний зв’язок без ілюзій. Якщо ви бачите, що людина знову й знову шкодить — скажіть про це. Прямо, конструктивно і без надії, що вона сама здогадається.
4. Контрольні точки. Розбийте проєкти на етапи та впровадьте проміжні перевірки. Це допоможе впіймати дурість до того, як вона перетвориться на катастрофу.
5. Готовність до жорстких рішень. Іноді єдиний спосіб захистити бізнес — припинити співпрацю.

П’ятий закон Чіполли нагадує: найбільших втрат ми зазнаємо не в боротьбі з конкурентами, а у співпраці з дурістю. І вже саме це усвідомлення дає вам перевагу.

Як не бути дурнем самому

Після всіх цих законів є спокуса з полегшенням видихнути: «Фух, це точно не про мене.» Але саме в цей момент і починається головний ризик.

Бо, як показує практика (і як каже сам Чіполла), іноді дурень — це ми самі. Причому без злого наміру і без поганих цілей — просто за інерцією.

Дурість проявляється не в здібностях, а в поведінці. І кожен може опинитися в цій ролі, якщо перестане ставити собі чесні запитання:

1. Це справді корисно для інших і для мене?
2. Я дію усвідомлено чи на автопілоті, зі страху, гордості або «бо так треба»?
3. Чи є в моїх діях реальні наслідки, які я готовий оцінити — чи я просто вірю, що «якось воно владнається»?

Іноді одного такого запитання достатньо, щоб скинути швидкість і побачити, куди ви насправді йдете. А це вже крок у бік розуму — і від дурості.

3 маркери, що ви граєте проти себе

Якщо ви хочете не просто розпізнавати дурість ззовні, а й знешкодити її всередині, почніть із спостереження за собою.

Ось головні тривожні сигнали:

1. Ви продовжуєте діяти, попри очевидні втрати. Затягуєте збитковий проєкт, тримаєтеся за токсичного клієнта, вкладаєтесь в ідею, яка вже не працює.
2. Ви ігноруєте зворотний зв’язок. Вважаєте, що «всі просто не зрозуміли», «я ж стараюсь» або «треба ще трохи піднатиснути».
3. Ви жертвуєте собою заради схвалення. Ставите чужі інтереси вище власних і втрачаєте себе, вигораєте, руйнуєте особисті межі.

Дурість — це не про думки чи їхню відсутність. Це завжди про дії, які системно шкодять вашому життю, репутації та результатам.

Гігієна розуму для діджитал-епохи: міні-мануал

Уміння зберігати тверезість мислення — це справжній стратегічний навик у наш час. Дурість проникає в рішення тоді, коли ми діємо швидко, неусвідомлено і без контакту з реальністю.

💬 Завжди допомагає проста самоперевірка: зупиніться і поставте собі запитання — кому це принесе користь? Якщо відповідь — тільки іншим або тільки вам, це вже привід насторожитись. Здорова поведінка завжди win–win, як у розумних за моделлю Чіполли.

Також корисно розвивати паузу між імпульсом і дією. Перш ніж погодитись, відмовитись, запустити, звільнити, вкласти гроші чи ресурси — зупиніться. Навіть 30 секунд мовчання із собою можуть заощадити місяці розчарувань.

Створіть собі зону реальності — кілька людей у близькому колі, які не бояться сказати: «Ти не прав». Не експертів, не коучів, а тих, хто бачить ваш шлях збоку.

Намагайтесь регулярно фіксувати, до чого призводять ваші рішення. Не те, що ви відчуваєте після — а те, що змінилося насправді. Дурість живе в ілюзіях. Розум — у цифрах, фактах і зворотному зв’язку 🧠

І головне — оновлюйте своє мислення. Те, що працювало торік, не обов’язково приведе до успіху наступного.

Ми оновлюємо ґаджети, змінюємо застосунки та бізнес-стратегії, але забуваємо робити апґрейд мислення. А це — наша найважливіша система.

Гігієна розуму тримається на вашій увазі. І якщо ви завжди напоготові — дурість до вас не пройде. Або, принаймні, не затримається надовго.

Висновок

Дурість неможливо перемогти. Її не можна повністю викорінити з цього світу чи виключити зі своєї команди. Вона завжди буде поруч — у переговорах, планерках, чатах і навіть у власних рішеннях. Але це не привід здаватись — радше, привід навчитись жити стратегічно.

П’ять описаних вище законів Чіполли — не про цинізм і не про те, щоб приосанюватися за рахунок інших. Це про усвідомленість і розуміння суворої реальності. Усвідомивши їх, ви перестаєте дивуватись хаосу, звинувачувати себе за чужі помилки й сподіватися, що «якось воно саме вирішиться». І натомість починаєте діяти — точно, спокійно й усвідомлено.

Якщо хочете навчитися керувати не лише ризиками, а й власним розвитком — приходьте на наші найближчі заходи.

Там ми предметно працюємо над лідерством, мисленням, комунікаціями, розвитком бізнесу без вигорання. Одним словом, над усім, що допомагає працювати зі своїм розумом — і з людьми.

А якщо вам сподобалась ця стаття, ви можете поділитись нею у Facebook за допомогою кнопки нижче.