Навчання між вахтами: військовий зв’язківець з Одещини опановує Full Stack розробку прямо зі служби

Є речі, які дуже легко відкласти на потім. «Ось закінчиться важкий період — тоді й займусь». «Ось буде більше часу — тоді почну». Наш студент Дмитро міг би робити так само. 

36 років, військова служба, Одеська область, маленьке місто Роздільна. Не найочевидніший портрет людини, яка паралельно проходить курс Full Stack розробки. Але саме це він і робить — вчиться між вахтами, повторює матеріал у вільні хвилини і будує фундамент для іншого життя після війни.

Влаштовуйтесь зручніше — зараз буде історія про те, що деякі рішення приймаються не тому що зручно, а тому що інакше не можна. І про те, як людина з нульовим досвідом у програмуванні навчилася писати код — в умовах, де більшість людей просто не наважилися б почати. А як Дмитро дійшов до цього і що з цього вийшло — далі 👇

Завод, армія і відчуття, що так — не назавжди

До курсу Дмитро працював на заводі — оператором автоматичної плазморізки. Зараз він військовослужбовець, зв’язківець. Здавалося б, все зрозуміло: є служба, є обов’язок, решта — потім.

Але думка про «потім» не давала спокою. Дмитро чесно розповідає, що не хоче повертатися на завод після демобілізації. Не тому що робота погана, а тому що він хоче щось інше — створювати, бачити результат своїх дій на екрані, заробляти достатньо, щоб сім’я жила в достатку. Ця картинка — робота за ноутбуком, можливість рости, нормальний дохід — і стала головним двигуном.

До Genius.Space він прийшов не випадково. Ще з початку повномасштабного вторгнення школа безкоштовно відкрила доступ до багатьох матеріалів — і Дмитро це помітив і запам’ятав. Коли з’явилася акція, вагатися довго не став.

Починати з нуля — це завжди трохи моторошно

Досвіду в програмуванні у студента не було жодного. Ну, майже: до курсу Дмитро самостійно спробував Python за відеоуроками і зміг написати просту «змійку». Цей маленький результат, мабуть, і показав йому головне: якщо щось виходить навіть без нормального навчання, то з нормальним — вийде точно більше.

Побоювання перед курсом у нього були конкретні та чесні:

• що поки служба — знання вивітряться і не залишиться нічого корисного;
• що без постійної практики важко буде знайти роботу після демобілізації;
• що не впорається з обсягом і загубиться в матеріалі.

Але він пішов. І досить швидко зрозумів: важко — це нормально. Важко всім з самого початку, і це не привід зупинятися.

«Бачу ціль, не бачу перешкод»

Як виглядає навчання, коли ти на службі

Поєднувати службу і навчання — це не романтично і не надихаюче. Це просто складно. Дмитро не приховує: повноцінно вчитися в таких умовах майже неможливо, і він розуміє, що частину матеріалу доведеться пройти повторно.

Але навіть у такому режимі він знаходив те, що тримало:

• вебінари, 
• живе спілкування, 
• координатори, які підтримували навіть у моменти, коли зовсім нічого не виходило. 

Саме ця людяність і відкритість команди стала для нього несподіваним відкриттям.

«Ментори і куратори дуже щирі і відкриті — це те, чого я не очікував».

На вебінарах можна було не просто слухати, а й проявляти себе, ставити питання вживу, відчувати себе частиною чогось більшого. Для людини, яка навчається в умовах ізоляції від звичного цивільного ритму — це важливо більше, ніж здається.

Найбільшу користь студенту принесли модулі зі стилів, адаптивної верстки і React. Саме тут Дмитро відчув той «вау-ефект», про який говорить: коли не просто повторюєш за інструктором, а починаєш розуміти, чому воно так працює. Це принципово різні відчуття.

Що вже є — і це не так мало, як здається

Під час навчання Дмитро зробив два реальних проекти:

1. Генератор ключів.
2. Лендинг Beauty Zone.

Для людини, яка рік тому не знала різниці між frontend і backend, це — конкретний результат, який можна показати.

За час навчання Дмитро отримав підвищення до молодшого сержанта і став начальником апаратної. Але гроші тут — не головна метрика. Головне інше.

Дмитро каже, що він:

• став впевненішим,
• перестав соромитися того, що іноді користується Google або AI — зрозумів, що так роблять усі, і це не слабкість, а інструмент,
• став більше вникати в деталі, уважніше розглядати продукти навколо. 

Це і є ознака того, що змінилося мислення, не тільки навички.

«Став більш комунікабельним і почав звертати увагу на деталі — заглядаю на різні сайти і думаю, як це зроблено».

Мрія, яка не чекає зручного моменту

Якщо запитати Дмитра, яким він бачить себе після служби — він відповідає наступне: працює в крутій компанії, подорожує різними країнами, добре заробляє. А потім додає додає: «якби не війна». Але навіть у цьому «якби» немає розпачу — є розуміння, що все це можливо, просто трохи пізніше.

І поки інші чекають на зручний момент — він вчиться. У перервах між вахтами, у вільні години, в умовах, де більшість людей навіть не стала б намагатися.

Це і є та сама звичка не здаватися, про яку він говорить як про головну рису свого характеру.

Якщо ти теж думаєш, що «зараз не найкращий час»

Дмитро вчиться на курсі Full Stack розробки зі смартфону між службовими завданнями. Якщо після цього у тебе ще є відмовки — варто з ними чесно розібратися.

Genius.Space — це місце, де:

• можна починати з нуля і рухатися у власному темпі, 
• координатори реально допомагають, а не просто записують лекції в порожнечу,
• є живі вебінари, де тебе чують, де є спільнота людей, які теж будують щось нове — кожен зі своєї точки старту.

Full Stack розробка — це один із найбільш затребуваних напрямків на ринку праці. І цей ринок нікуди не дінеться — він тільки зростатиме. Питання лише в тому, коли ти вирішиш стати його частиною.

Дмитро вже вирішив. Тепер твоя черга — дізнайся більше про курс Full Stack від Genius.Space та приєднуйся до нас💪🏻