До 20 лютого 2026 — декларації з нерухомості та землі: гайд для бухгалтерів ТОВ

До 20 лютого 2026 року юридичні особи повинні подати декларації з податку на нерухоме майно та плати за землю на поточний рік із розбивкою зобов’язань помісячно. Це не звіт за 2025 рік, а розрахунок податку на 2026-й. Помилка у площі об’єкта, нормативній грошовій оцінці або ставці може призвести до донарахувань за весь рік — і це вже зовсім інший рівень ризику, ніж звичайний штраф за прострочення.

Інакше кажучи, 20 лютого — це дата, коли фінансист формує річну модель податкового навантаження компанії.

Коротко для фіндиректора

• Декларації подаються на  2026 рік, а не за минулий період.
• Податок розраховується за ставками, встановленими місцевою радою на 2026 рік.
• База оподаткування — площа об’єкта (для нерухомості) та нормативна грошова оцінка (для землі).
• Податкове зобов’язання розбивається помісячно, та декларація подається на вибір раз на місяць чи раз на рік.
• Найбільший ризик — не строк, а помилка в об’єкті, площі або кадастрових даних.
  

Далі розберемося детально: які саме декларації подаються, як правильно визначити базу і що перевірити перед поданням, щоб не повертатися до цієї теми з уточнюючою декларацією вже навесні.

Які саме декларації з майнових податків подаються до 20 лютого?

До 20 лютого юридичні особи подають місячну на січень та річну декларацію  з майнових податків на поточний рік. На практиці це два великі блоки: нерухомість і земля. Логіка проста: якщо у компанії є об’єкт оподаткування станом на початок року (або він з’явиться впродовж року) — податкова очікує, що він буде відображений у декларації і прив’язаний до правильного місця подання.

Декларація з податку на нерухоме майно

Хто подає

На відміну від фізичних осіб, яким податкова служба сама надсилає повідомлення-рішення, юридичні особи зобов’язані самостійно обчислити суму податку станом на 1 січня звітного року; подати декларацію; сплачувати податок щоквартально.

Подання стосується юридичних осіб — власників об’єктів нерухомості (житлової та/або нежитлової), а також тих, хто володіє часткою у праві власності.

Як правило, декларацію подає компанія, якщо:

• об’єкт зареєстрований на юрособу у Державному реєстрі речових прав;
  у власності є офіс, склад, виробниче приміщення, ТЦ, інші нежитлові площі;
• є житлова нерухомість на балансі (рідше, але трапляється).

Критична ремарка для фінансистів: нерухомість «не використовується» ≠ «не декларується». Ключовий критерій — право власності та наявність об’єкта.

За якими об’єктами

Декларуються об’єкти, які підпадають під визначення нерухомого майна (відмінного від земельної ділянки), зокрема:

• будівлі та споруди;
• приміщення (у складі будівлі);
• окремі об’єкти нежитлового фонду;
• частки у власності на об’єкт.

База для розрахунку — загальна площа об’єкта (або частки).

Куди подається (за місцем розташування)

Це той момент, де часто «помиляється» навіть  бухгалтер.

Декларація подається:

• до контролюючого органу за місцезнаходженням кожного об’єкта нерухомості.
  

Тобто якщо у компанії:

• склад у Львівській області,
• офіс у Києві,
• виробнича база в Дніпрі,
  

то декларацій (або комплектів декларацій) може бути кілька — за кожним місцем розташування об’єкта. У фінансовому обліку це зазвичай виглядає як окрема карта об’єкта та окрема «папка» підтверджуючих даних.

Декларація з плати за землю

Плата за землю для юросіб — це не один податок, а два різні платежі, які часто плутають через спільну назву.

Земельний податок

Його сплачує (і декларує) компанія, якщо земельна ділянка:

• перебуває у власності або
• у постійному користуванні.
  

База — як правило нормативна грошова оцінка (НГО), прив’язана до конкретної ділянки.

Орендна плата

Її декларує компанія, якщо користується ділянкою на підставі договору оренди державної або комунальної землі.

Ключова логіка:

• базою тут є умови договору + НГО (якщо застосовується) + ставка/відсоток орендної плати.
  

Подання за кожною ділянкою

Для землі діє ще жорсткіша «об’єктна» логіка:

• декларація формується по кожній земельній ділянці,
• з обов’язковим зазначенням її кадастрового номера,
• і подається за місцем розташування ділянки.

Саме тому фінансисти у великих компаніях ведуть окремий реєстр:

• кадастровий номер → НГО → площа → договір/право → громада → ставка.
  

Одна помилка в кадастровому номері — і ділянка «зникає» для податкової в автоматичній звірці.

Таблиця для швидкої орієнтації

Податок	База	Куди подається	Що є критичним реквізитом
Податок на нерухоме майно	Загальна площа об’єкта (кв.м), за потреби — частка власності	За місцем розташування кожного об’єкта нерухомості	Адреса/ідентифікація об’єкта, коректна площа, прив’язка до громади (місця обліку об’єкта)
Плата за землю: земельний податок	НГО (за наявності) та/або площа ділянки, ставка місцевої ради	За місцем розташування кожної земельної ділянки	Кадастровий номер, НГО (актуальна), площа, правильна громада
Плата за землю: орендна плата	Умови договору оренди + НГО (як застосовується) + ставка/відсоток	За місцем розташування орендованої ділянки	Кадастровий номер, реквізити договору, строк дії, ставка/відсоток оренди, правильна громада

Як правильно визначити базу оподаткування?

Саме база — це те місце, де закладається 90% майбутніх ризиків. Якщо площа або нормативна грошова оцінка визначені некоректно, помилка автоматично множиться на ставку і на весь рік. І вже не важливо, наскільки акуратно заповнена сама форма декларації.

Розберемо окремо логіку для нерухомості та для землі.

Як визначається база для податку на нерухомість?

1. Загальна площа

База оподаткування — загальна площа об’єкта нерухомості в квадратних метрах.

Береться вона з:

• правовстановлюючих документів;
• витягу з Державного реєстру речових прав;
• технічного паспорта БТІ.

Важливо: для юросіб пільг за «зайві метри» немає — оподатковується вся площа.

Типова помилка:

• використання «корисної» або «орендованої» площі замість загальної;
• ігнорування допоміжних приміщень, якщо вони входять у право власності.

2. Частка у власності

Якщо компанія володіє не всім об’єктом, а часткою (наприклад, 40% будівлі), база визначається пропорційно.

Тобто:

якщо загальна площа 1 000 кв.м, а частка 40%, то база — 400 кв.м.

Критично перевіряти:

• актуальну частку у витягу з реєстру;
• зміни після купівлі-продажу або перереєстрації.
  

3. Нові об’єкти

Якщо об’єкт введений в експлуатацію:

• наприкінці 2025 року або
• на початку 2026 року,

його потрібно включити до декларації.

Часто фінансисти орієнтуються на дату фактичного використання. Але податкова логіка інша — дата державної реєстрації права власності.

4. Реконструкція або зміна площі

Якщо у 2025 році:

• здійснено реконструкцію;
• добудовано поверх;
• змінено площу;

база повинна відповідати новим технічним даним.

Помилка «залишити стару площу» означає заниження податку на весь 2026 рік.

Формула розрахунку

Податок = Площа (кв.м) × Ставка місцевої ради × Кількість місяців володіння / 12

Це коротке правило варто тримати перед очима під час заповнення декларації.

Як визначається база для плати за землю?

Якщо для нерухомості ключ — площа, то для землі все складніше.

1. Нормативна грошова оцінка (НГО)

У більшості випадків база — це НГО земельної ділянки.

НГО:

• визначається органами місцевого самоврядування;
• може переглядатися;
• може індексуватися.

Саме НГО множиться на ставку для отримання річної суми.

2. Кадастровий номер

Без кадастрового номера декларація з плати за землю фактично втрачає ідентифікацію.

Фінансист має перевірити:

• чи номер відповідає реєстру;
• чи не було поділу або об’єднання ділянок;
• чи не змінено цільове призначення.

Одна помилка в номері — і автоматична звірка реєстрів покаже невідповідність.

3. Договір оренди (для орендної плати)

Якщо це орендна плата:

• база визначається відповідно до договору;
• важливими є строк дії, відсоток орендної плати та НГО.

Часто ставка в договорі прив’язана до НГО — і її зміна автоматично впливає на розмір податку.

4. Індексація

НГО може індексуватися відповідно до встановлених коефіцієнтів.

Типова помилка — використання  НГО без перевірки індексації або оновлених даних громади.

Таблиця: де брати дані і де фінансисти помиляються

Джерело даних	Де перевірити	Типова помилка
Загальна площа нерухомості	Витяг з реєстру прав, техпаспорт	Використання корисної площі замість загальної
Частка у власності	Витяг з реєстру прав	Ігнорування зміни частки після угоди
Нормативна грошова оцінка	Дані громади, земельний кадастр	Використання застарілої НГО
Кадастровий номер	Публічна кадастрова карта	Помилка в одній цифрі або використання старого номера
Договір оренди	Оригінал договору та додаткові угоди	Не врахована зміна ставки або строку
Індексація НГО	Рішення органів влади, офіційні коефіцієнти	Не застосований коефіцієнт індексації

Практичний висновок простий:
перед тим як відкривати форму декларації, фінансист має пройти етап звірки бази. Саме тут закладається правильність усього подальшого розрахунку.

Як перевірити ставки на 2026 рік?

Ставка — це множник, який перетворює площу або НГО на реальні гроші. І саме тут фінансисти найчастіше припускаються системної помилки: автоматично переносять ставку з минулого року. Здається логічно — «минулого року було 1%, значить і цього буде так само». Але для майнових податків це небезпечне припущення.

Ставки встановлюються не централізовано, а місцевими радами, і можуть змінюватися щороку.

Чому не можна використовувати ставки 2025 року?

1. Ставка — це рішення місцевої ради

І для податку на нерухомість, і для плати за землю ставка визначається рішенням конкретної територіальної громади.

Це означає:

• різні громади можуть встановити різні ставки;
• навіть у межах однієї області ставки відрізняються;
• рада може переглянути ставку на новий бюджетний рік.
  

Тому ставка 2025 року не гарантує ставку 2026 року.

На практиці це виглядає так:

• громада підвищує ставку на 0,2%,
• фінансист залишає стару,
• різниця множиться на площу і на 12 місяців, 
• утворюється недоплата за весь рік.

І це вже не технічна помилка, а заниження податкового зобов’язання.

2. Ліміти встановлює Податковий кодекс, але не конкретну ставку

Податковий кодекс встановлює максимальні межі, але не саму ставку.

Наприклад:

• для нерухомості — до 1,5% мінімальної зарплати за 1 кв.м;
• для землі — у відсотках від НГО в межах, визначених законом.
  

Тобто Кодекс задає «стелю», але конкретне число — це компетенція громади.

І якщо у 2025 році громада застосовувала 0,8%, це не означає, що у 2026 році не буде 1,2%.

Де знайти рішення місцевої ради?

Перевірка ставки — це не абстрактна дія. Вона має чіткий алгоритм.

1. Сайт територіальної громади

Найперше місце перевірки — офіційний сайт відповідної громади.

Зазвичай рішення публікуються в розділах:

• «Нормативні акти»
•  «Офіційні документи»
• «Рішення сесії»
• «Місцеві податки і збори»
• «Бюджет»

Шукати потрібно рішення:

• про встановлення місцевих податків і зборів на 2026 рік;
• або рішення про внесення змін до ставок.

2. Офіційні рішення ради

Важливо орієнтуватися саме на:

• номер рішення,
• дату прийняття,
• дату набрання чинності.

Іноді рада ухвалює нову редакцію, але вона набирає чинності з 1 січня наступного року — це критично для розрахунку.

Фінансисту варто зберігати:

• PDF-рішення;
• витяг зі ставками;
• посилання на офіційне джерело.

Це стане аргументом у разі перевірки.

3. Перевірка безпосередньо перед поданням

Навіть якщо ставка була перевірена у січні, варто:

• повторно звірити її за кілька днів до подання декларації;
• переконатися, що не було змін або уточнень;
• перевірити, чи не внесено поправки до рішення.

На практиці фінансисти часто стикаються з ситуацією, коли:

• рада прийняла зміни наприкінці року,
• бухгалтерія про це не знала,
• декларація подана зі старою ставкою.

І тоді доводиться подавати уточнюючу декларацію вже у березні.

Практичний підхід, який мінімізує ризик

Перед розрахунком податку на 2026 рік:

1. Визначити громаду для кожного об’єкта.
2. Знайти офіційне рішення щодо ставок на 2026 рік.
3. Зберегти підтвердження (PDF або витяг).
4. Лише після цього розраховувати річну суму.
   

Далі логічно перейти до практики — покрокової інструкції заповнення декларації з податку на нерухомість, де ставка, площа і період з’єднаються в конкретний розрахунок.

Покрокова інструкція заповнення декларації з нерухомості

Заповнення декларації з податку на нерухоме майно для юросіб — це не про «вписати цифри у форму». Це про те, щоб зібрати правильні дані, зв’язати їх між собою й зробити так, аби декларація витримала автоматичну звірку реєстрів і камеральну перевірку. Нижче — послідовність, яку зручно використовувати як робочий алгоритм у фінвідділі.

Крок 1. Визначити перелік об’єктів, які потрібно задекларувати

Починаємо не з декларації, а з інвентаризації:

1. сформуйте список усіх об’єктів нерухомості, зареєстрованих на юрособу;
2. перевірте, чи є об’єкти в інших громадах/областях;
3. окремо відмітьте:
   нові об’єкти, набуті/введені в експлуатацію наприкінці 2025 року;

• об’єкти з частковою власністю;
• об’єкти, які змінили площу через реконструкцію.

Практична порада: якщо у компанії багато об’єктів, робіть робочий реєстр у форматі «об’єкт → адреса → громада → площа → ставка → річна сума → помісячно». Потім цей реєстр фактично стає «чернеткою декларації».

Крок 2. Перевірити площу (це база, без неї розрахунок не має сенсу)

Звірте загальну площу кожного об’єкта за документами:

• витяг з реєстру прав;
• технічний паспорт;
• дані БТІ (за наявності).

Що важливо:

• береться саме загальна площа, а не корисна і не орендована;
• якщо об’єкт у частковій власності — площа береться пропорційно частці.
  

На практиці фінансисти часто стикаються з «невідповідністю» між техпаспортом і реєстром. У такому разі базовим орієнтиром для податкових звірок зазвичай виступає реєстр прав. Але найкраще — узгодити дані заздалегідь, щоб не пояснювати розбіжності вже після подання.

Крок 3. Перевірити ставку на 2026 рік для кожної громади

Для кожної адреси об’єкта визначте:

• громаду (місто/селище/село), яка встановлює ставку;
• актуальне рішення місцевої ради на 2026 рік.

Пам’ятайте: ставка може відрізнятися навіть між сусідніми громадами, а ставка 2025 року — не «безпечне значення за замовчуванням».

Крок 4. Розрахувати річну суму податку по кожному об’єкту

Після того як є площа і ставка, можна рахувати річне зобов’язання.

Коротке правило, яким зручно користуватися:

Річний податок = Площа (кв.м) × Ставка (грн/кв.м на рік)

Якщо ставка встановлена як відсоток від мінімальної зарплати, її потрібно перевести в гривні на 1 кв.м:

Ставка (грн/кв.м) = Мінімальна зарплата × % ставки / 100

Крок 5. Розбити річну суму на 12 місяців

У декларації зобов’язання подається з розбивкою помісячно. Найчастіше це рівні частки:

Місячна сума = Річна сума / 12

Якщо об’єкт з’явився не з 1 січня (наприклад, право власності зареєстроване з березня), тоді податок розраховується лише за місяці володіння, і помісячна розбивка буде з «нулями» за попередні місяці.

Крок 6. Заповнити додатки 

Форма декларації передбачає деталізацію по об’єктах. У додатках зазвичай вказують:

• тип об’єкта (житловий/нежитловий);
• адресу;
• площу;
• ставку;
• річну суму і помісячно.

Рекомендація: заповнюйте додатки одразу на основі підготовленого реєстру об’єктів — так менше шансів щось пропустити або переплутати.

Крок 7. Перевірити КОАТУУ / код громади (ідентифікація місця сплати і подання)

Це технічний реквізит, але саме він визначає, чи «потрапить» декларація в правильний орган обліку.

Що перевіряємо:

• чи код громади відповідає адресі об’єкта;
• чи не змінилися коди після адмінреформи (у частини платників старі довідники досі збережені в шаблонах).

На практиці фінвідділи часто стикаються з тим, що форма прийнята, але потім податкова задає питання через невірну прив’язку до громади. Тому цей реквізит варто звіряти перед відправкою так само уважно, як і площу.

Приклад розрахунку з цифрами (умовний, для логіки)

У компанії є нежитловий об’єкт (офіс):

• загальна площа: 500 кв.м
  ставка місцевої ради на 2026 рік: 80 грн за 1 кв.м на рік (умовно 8000*1%)
  

1) Річний податок

500 кв.м × 80 грн = 40 000 грн на рік

2) Помісячно (рівними частинами)

40 000 / 12 = 3 333.33 грн на місяць

Отже, у декларації:

• річна сума: 40 000 грн
• січень–грудень: по 3 333.33 грн щомісяця
  

Якщо ж право власності зареєстроване, наприклад, з квітня 2026, тоді:

• податок рахується за 9 місяців (квітень–грудень);
• помісячно буде:
  
  • січень–березень: 0 грн
  • квітень–грудень: 40 000 / 12*9 = 30 000грн (із відповідним округленням за правилами обліку).
    

Як подати декларацію через Електронний кабінет?

Подання декларації — фінальний етап, але саме тут виникає найбільше технічних збоїв. Навіть правильно розрахована декларація не вважається поданою, якщо:

• обрана не та форма,
• не додано додатки,
• не отримано квитанцію №2.
  

Подання відбувається через Електронний кабінет платника на сайті
Державна податкова служба України.

Розберемо покроково.

Крок 1. Вибір правильної форми

Після входу в Електронний кабінет:

1. Перейдіть у розділ «Введення звітності».
2. Оберіть період — 2026 рік.
3. Знайдіть форму:
   
   • декларація з податку на нерухоме майно, або
   • декларація з плати за землю.

Критично:

• не переплутати звітну, нова звітна та уточнюючу форму;
• переконатися, що обрано саме річну декларацію, а не іншу форму.
  

Крок 2. Заповнення та прикріплення додатків

Більшість декларацій з майнових податків містять обов’язкові додатки з деталізацією по кожному об’єкту.

Перед відправкою потрібно:

• перевірити, що додатки створені по кожному об’єкту;
  звірити площу, ставку та річну суму;
• перевірити код громади (КОАТУУ/ідентифікатор території);
• переконатися, що немає «порожніх рядків» або технічних нулів.

Система може дозволити  відправити декларацію без додатків, але під час камеральної перевірки це викликає запит.

Крок 3. Підписання та відправлення

Декларація підписується:

• кваліфікованим електронним підписом керівника;
• або керівника та бухгалтера (залежно від налаштувань).

Після відправки система формує квитанції.

Крок 4. Перевірка квитанцій (це обов’язково)

Подання вважається завершеним лише після отримання:

• Квитанції №1 — документ доставлено до податкового органу;
• Квитанції №2 — документ прийнято та внесено до бази.
  

Ключове правило:

Якщо немає квитанції №2 — декларація не вважається поданою.

Фінансисту потрібно:

• зберегти квитанції;
• перевірити статус «Прийнято»;
• переконатися, що немає повідомлення про помилки.
  

Типові помилки при поданні

На практиці фінансові відділи найчастіше стикаються з такими ситуаціями:

1️⃣ Обрана неправильна форма

Подано «уточнюючу» замість «звітної» або навпаки.

2️⃣ Не додані додатки

Система прийняла основну форму, але відсутні об’єкти у деталізації.

3️⃣ Неправильний код громади

Декларація подана не за тим місцем розташування об’єкта.

4️⃣ Не перевірено квитанцію №2

Документ відправлений, але відхилений (найпоширеніша помилка через ЕЦП)— а фінвідділ дізнається про це після дедлайну.

5️⃣ Подання в останній день

Серверне навантаження або технічні збої можуть зірвати строк подання.

Практичний алгоритм безпечного подання

1. Завершити розрахунок за 3–5 днів до дедлайну.
2. Подати декларацію не в останній день.
3. Перевірити квитанцію №2.
4. Зберегти файл декларації та квитанції в окрему папку звітного року.
   

Подання через Електронний кабінет — технічно проста операція. Але в контексті майнових податків це останній контрольний рубіж, після якого будь-яка помилка перетворюється на офіційний податковий ризик.

Які штрафи та ризики при помилках у декларації?

У майнових податках найбільша загроза — не сам штраф за несвоєчасність, а ефект масштабу. Помилка в площі чи НГО множиться на ставку і на 12 місяців. А далі — донарахування, пеня і перевірки.

Розберемо по черзі.

Штрафи за неподання декларації

Якщо декларація не подана до 20 лютого:

• 340 грн — перше порушення;
  
• 1020 грн — повторне протягом року.
  

«Неподання декларації тягне за собою фінансову відповідальність незалежно від суми зобов’язання».

Але реальний ризик не в цих сумах, а в тому, що податкова може самостійно визначити зобов’язання.

Штрафи за недостовірні дані

Якщо в декларації:

• занижена площа,
  
• використана неправильна ставка,
  
• не враховано об’єкт,
  

це вважається заниженням податкового зобов’язання.

Наслідки:

• штраф у відсотках від суми недоплати;
  
• нарахування пені;
  
• обов’язок подати уточнюючу декларацію.
  

«Недостовірні дані у декларації прирівнюються до заниження податкового зобов’язання».

Донарахування: головний фінансовий ризик

Донарахування — це перерахунок податку податковим органом.

Найпоширеніші причини:

• неврахований новий об’єкт;
  
• помилка в кадастровому номері;
  
• використання старої НГО;
  
• неправильна ставка чи вибір  громади.
  

Якщо об’єкт не задекларований, податкова звіряє дані з реєстрами і нараховує податок самостійно.

«Помилка в базі оподаткування автоматично поширюється на весь звітний рік».

Камеральні перевірки

Майнові податки перевіряються здебільшого в межах камеральних перевірок, тобто без виїзду до платника.

Податкова звіряє:

• дані декларації;
  
• реєстр речових прав;
  
• земельний кадастр;
  
• рішення місцевої ради щодо ставок.
  

Якщо система знаходить невідповідність — формується запит або податкове повідомлення-рішення.

«Цифрова звірка реєстрів зменшує ймовірність прихованих об’єктів».

Як мінімізувати ризик перед 20 лютого

Щоб декларація не стала початком листування з податковою, варто:

1. Провести внутрішню звірку всіх об’єктів.
   
2. Перевірити ставки на 2026 рік по кожній громаді.
   
3. Актуалізувати НГО для кожної земельної ділянки.
   
4. Перевірити правильність кодів громади.
   
5. Подати декларацію за кілька днів до дедлайну.
   

«Попередня звірка бази зменшує ризик донарахувань більше, ніж будь-яка перевірка форми».

Для фінансиста ризик у майнових податках — це не штраф у 340 грн. Це ситуація, коли через одну цифру компанія отримує донарахування за весь рік.

Саме тому підготовка до 20 лютого — це не формальність, а елемент податкової безпеки компанії.

Чек-лист фінансиста перед 20 лютого

Коли декларація вже заповнена, саме час зробити паузу і пройтись по короткому, але критично важливому списку перевірок. У майнових податках помилка часто не в логіці, а в одній цифрі або пропущеному об’єкті. Тому перед відправкою варто пройти цей контрольний список — буквально по пунктах.

✅ Перевірено всі об’єкти нерухомості

• Звірено перелік об’єктів із реєстром прав власності.
  
• Враховані нові об’єкти, набуті наприкінці 2025 року.
  
• Враховані об’єкти в інших громадах.
  
• Перевірено частки у спільній власності.
  

«Відсутній у декларації об’єкт автоматично стає ризиком донарахування».

✅ Перевірені ставки на 2026 рік

• Для кожної громади перевірено рішення місцевої ради.
  
• Підтверджено, що ставка не змінилася порівняно з 2025 роком.
  
• Збережено копію рішення або витяг.
  

«Ставка — це множник, який перетворює технічну помилку на фінансову».

✅ Звірено нормативну грошову оцінку (НГО) для земельних ділянок

• Перевірено актуальність НГО.
  
• Застосовано правильну індексацію (за наявності).
  
• Перевірено відповідність кадастрового номера.
  

«Неправильна НГО означає неправильну базу для всього року».

---

✅ Розбивка помісячно виконана коректно

• Річна сума правильно поділена на 12 місяців.
  
• Якщо об’єкт з’явився протягом року — враховані лише місяці володіння.
  
• Немає технічних округлень, що спотворюють загальну суму.
  

«Річна сума і сума 12 місяців повинні співпадати до копійки».

✅ Квитанція №2 отримана і збережена

• Отримано квитанцію №1 (доставлено).
  
• Отримано квитанцію №2 (прийнято).
  
• Збережено файл декларації та квитанції.
  
• Перевірено статус — «Прийнято».
  

«Без квитанції №2 декларація вважається неподаною».

Перед 20 лютого варто дивитися на декларацію не як на форму, а як на фінансову модель на рік. Якщо об’єкти, ставки і база перевірені — ризик мінімальний. Якщо хоча б один пункт залишився “на автоматі”, саме він може стати причиною уточнюючої декларації або донарахування.

FAQ: поширені питання юросіб

Перед 20 лютого більшість запитань зводяться до одного: чи потрібно щось додатково подавати і коли? Нижче — відповіді на ситуації, з якими фінансисти стикаються найчастіше.

Чи потрібно подавати декларацію, якщо об’єкт не використовується?

Так, потрібно.

Податок на нерухомість і плата за землю залежать не від використання, а від права власності або користування.

«Факт невикористання об’єкта не звільняє від декларування».

Якщо компанія є власником — об’єкт підлягає відображенню в декларації незалежно від того, працює він чи простоює.

Чи подається нова декларація при придбанні об’єкта в середині року?

Так.

Якщо об’єкт набувається протягом року, подається нова звітна декларація із розрахунком податку з місяця виникнення права власності.

Алгоритм:

• визначити дату державної реєстрації права;
  
• розрахувати податок лише за місяці володіння;
  
• подати декларацію за місцем розташування об’єкта.
  

«Податкове зобов’язання виникає з місяця набуття права власності».

Чи потрібно подавати уточнюючу декларацію?

Так — у разі виявлення помилки або зміни показників.

Уточнююча декларація подається, якщо:

• виявлена помилка у площі чи НГО;
  
• застосована неправильна ставка;
  
• пропущено об’єкт;
  
• змінено дані щодо частки у власності.
  

«Уточнення дозволяє самостійно виправити помилку до перевірки».

Чим раніше подана уточнююча декларація, тим менший ризик штрафних наслідків.

Що робити, якщо змінилася площа об’єкта?

Якщо відбулася реконструкція, добудова або зміна площі:

1. отримати підтверджуючі документи (оновлений техпаспорт, реєстрацію змін);
   
2. перерахувати базу оподаткування;
   
3. подати нову або уточнюючу декларацію залежно від ситуації.
   

«Зміна площі автоматично змінює податкову базу».

Ігнорування таких змін майже гарантовано призведе до донарахування під час звірки реєстрів.

Чи подається окрема декларація за кожну громаду?

Так.

Декларація подається за місцем розташування кожного об’єкта або земельної ділянки.

Якщо компанія має:

• нерухомість у різних містах;
  
• земельні ділянки в різних громадах,
  

подаються окремі декларації до відповідних контролюючих органів.

«Місце подання визначається місцезнаходженням об’єкта, а не юридичною адресою компанії».

Більшість питань у майнових податках виникає не через складність форми, а через зміну обставин: новий об’єкт, зміна площі, інша громада. Тому головне правило перед 20 лютого — перевірити, чи не змінилася база або статус об’єкта з початку року.