Дизайн без смаку: 7 фатальних помилок інтерфейсу і як їх виправити

Дизайн без смаку рідко народжується зі злого наміру. Найчастіше він з’являється з бажання зробити ще краще. Ще одна кнопка «про всяк випадок», ще один колір «щоб було живіше», ще трохи тексту «раптом не зрозуміють». У результаті інтерфейс ніби старається сподобатися всім одразу, але натомість починає виглядати дивно та дешево.

Найсмішніше, і водночас найсумніше, по факту все працює. Кнопки натискаються, текст читається, нічого не зламано. Але користувач заходить, дивиться кілька секунд і виходить.

У цій статті ми розберемо 7 фатальних помилок, які вбивають естетику, і покажемо, як навести ідеальний порядок в інтерфейсі швидко й без повного, дорогого редизайну.

Помилка №1. Відсутність візуальної ієрархії: коли все головне одночасно

Ієрархія — це не про красу. Це про те, чи зрозуміло з першого погляду, куди дивитися і що робити далі. Коли її немає, інтерфейс перетворюється на візуальний хор, де всі кричать, але ніхто не слухає. Заголовки виглядають як звичайний текст, кнопки губляться серед банерів, а важливі дії не відрізняються від другорядних.

З боку користувача це виглядає просто: очі бігають по екрану, мозок не може швидко зчитати сенс, і замість потрібної тобі дії, виникає пауза. А пауза в інтерфейсі майже завжди закінчується виходом.

Чому так відбувається?

Дослідження Nielsen Norman Group показують, що люди формують перше уявлення про сторінку за 10–20 секунд. Якщо за цей час не зрозуміло, що тут головне, увага починає розсіюватися, навіть якщо контент корисний.

Найпоширеніша помилка — спроба зробити все важливим. Коли заголовок, підзаголовок, кнопка, акція і ще один банер мають однакову візуальну вагу, інтерфейс перестає підказувати та починає вимагати думати та обирати. А чим більший вибір, тим складніше його зробити.

Швидкий тест на провал ієрархії

Є простий спосіб перевірити дизайн без аналітики та досліджень. Подивися на екран 3 секунди та закрий його. Якщо після цього важко сказати, що тут головне і яка наступна дія — ієрархія не працює.

Типові ознаки проблеми:

• заголовки майже не відрізняються від основного тексту;
• кнопки мають однаковий розмір і колір, незалежно від важливості;
• кілька закликів до дії конкурують між собою;
• акценти розкидані хаотично.

Як швидко виправити без редизайну

Хороша новина в тому, що цю помилку можна виправити без зміни контенту. Потрібно не додавати нове, а прибрати зайве і правильно розставити акценти.

• визнач один головний елемент на екрані — лише один;
• зроби його найбільшим або найконтрастнішим;
• зменш візуальну гучність другорядних елементів;
• працюй з відступами та розташуванням, а не лише з кольором.
  

Правильна ієрархія створює відчуття спокою. Користувач не думає, куди дивитися — дизайн робить це за нього. І саме в цей момент інтерфейс перестає виглядати «дешево» й починає працювати як продумана система.

Тепер, коли ми навели лад з увагою, логічно перейти до наступної фатальної помилки — контрасту, який або впадає в очі, або зникає разом із текстом.

Помилка №2. Поганий контраст: коли текст або “б’є” по очах, або непомітний

Контраст — це коли дизайн або допомагає, або тихо саботує сам себе. У «несмачному» інтерфейсі він зазвичай складається з крайнощів: або все занадто яскраве й агресивне, або настільки бліде, що текст доводиться буквально вгадувати.

Світло-сірий текст на білому фоні виглядає «стильно», але читається як шифр. Яскраво-червоні кнопки на кислотно-зеленому тлі навпаки, читаються надто добре, але ціною здоров’я очей. І в обох випадках користувач швидко втомлюється.

Що відбувається в голові користувача

Мозок не любить напружуватися без причини. Коли текст складно прочитати, він витрачає більше енергії на базове сприйняття і менше на зміст. Дослідження з UX показують, що низький контраст знижує швидкість читання і підвищує когнітивне навантаження навіть у людей без проблем із зором.

І тут виникає парадокс: дизайн може виглядати «ніжним» або «модним», але водночас створювати відчуття втоми вже за кілька секунд. А втома — це не той емоційний стан, у якому хочеться довіряти продукту.

Чому ця помилка трапляється так часто

Бо контраст часто плутають з кольором. Здається, що достатньо обрати «гарну палітру», і все запрацює. Але контраст — це про різницю між елементами: світле й темне, велике й мале, активне й фонове.

Ще одна пастка — бажання зробити інтерфейс «м’якшим». У результаті дизайн стає акуратним, але настільки обережним, що перестає бути читабельним.

Типові ознаки проблеми:

• текст зливається з фоном;
• кнопки не відрізняються від звичайних блоків;
• акцентні елементи губляться серед декору;
• очі втомлюються швидше, ніж з’являється бажання клікнути.

Як швидко виправити 

Контраст — одна з тих речей, які можна підправити дуже швидко, не чіпаючи структуру сторінки.

• перевір, чи видно текст з першого погляду без напруження;
• зроби основний текст темнішим, а фон — спокійнішим;
• залиш один чіткий акцентний колір для дій;
• прибери «напівакценти», які нічого не підкреслюють.

Просте правило: якщо елемент важливий — він має бути помітним без пояснень. Якщо неважливий — не повинен змагатися за увагу.

Що змінюється після виправлення

Коли контраст працює, інтерфейс раптом стає легшим. Текст читається без зусиль, кнопки виглядають як кнопки, а очі не шукають, за що зачепитися. Дизайн ніби перестає виправдовуватися і починає говорити впевнено.

Створювати такий дизайн — це майстерність, яку можна опанувати. На курсі «Професія WEB та UX/UI дизайнер» наші спікери дають системну базу та допомагають розібратися з сучасними інструментами, щоб ти не просто «оформлював екрани», а будував інтерфейси, які виглядають професійно, читаються легко й викликають довіру з першого погляду.

І ось тут з’являється наступна проблема, яку вже неможливо ігнорувати — перевантаженість і відсутність повітря, навіть у дизайні з гарними кольорами й шрифтами.

Помилка №3. Відсутність повітря: коли інтерфейс переповнений

Такий інтерфейс завжди старається бути корисним. Тут є все: тексти, підказки, іконки, банери, кнопки, ще трохи тексту і ще один блок, бо раптом знадобиться. У результаті екран виглядає щільно запакованим, ніби валіза перед лоукост-перельотом.

Формально нічого не зламано. Але відчуття таке, ніби дизайн не довіряє користувачу й постійно намагається щось пояснити. Очі бігають, фокус губиться, а знайти потрібну інформацію стає складніше, ніж мало б бути.

Чому це не ок

Кожен елемент на екрані — це маленький запит до уваги. Коли таких запитів занадто багато, мозок переходить у режим економії енергії. Він перестає заглиблюватися й починає шукати найпростіший вихід. У цифровому середовищі це зазвичай означає — закрити сторінку.

Дослідження UX показують, що достатній простір між елементами знижує когнітивне навантаження і пришвидшує сканування контенту. Простіше кажучи, повітря допомагає зосередитися, а його відсутність — дратує навіть у дуже красивому дизайні.

Чому ця помилка здається безпечною

Бо порожній простір часто сприймається як «недопрацьований дизайн». З’являється страх: а що як виглядатиме надто просто, а що як подумають, що ми нічого не зробили. І в цей момент у макет додається ще один блок. І ще один.

Проблема в тому, що користувач читає дизайн не як автор. Для нього порожній простір — це пауза, відпочинок і підказка, де починається новий сенс.

Ознаки перевантаженого інтерфейсу:

• текст і блоки майже торкаються один одного;
• складно відрізнити, де закінчується одна секція і починається інша;
• усе виглядає однаково важливим;
• хочеться «відсунути» екран і подихати.

Як швидко повернути повітря

Хороша новина — не потрібно різати контент або переписувати тексти. Часто достатньо просто дати їм місце.

• збільш відступи між секціями;
• скороти кількість елементів в одному екрані;
• залиш навколо важливих блоків більше простору;
• не бійся порожніх зон — вони працюють на читабельність.

Коли з’являється повітря, дизайн стає спокійнішим. Інтерфейс перестає тиснути та починає вести користувача, а не розсіювати його увагу.

З такими базовими речами найкраще працювати на практиці. Якщо хочеться швидше наводити порядок в інтерфейсах і не витрачати години на рутину, радимо прочитати статтю «Figma для новачків: 7 лайфхаків, щоб працювати вдвічі швидше». 

Але навіть у просторому дизайні є пастка, яка здатна зіпсувати все враження — типографіка, що живе своїм життям. Саме про це — наступна помилка.

Помилка №4. Типографічний хаос: коли шрифти живуть окремим життям

Типографічний хаос зазвичай починається з добрих намірів. Один шрифт здається нудним. Другий — надто серйозним. Третій «має характер». У підсумку в одному інтерфейсі з’являється шрифт для заголовків, інший для тексту, ще один для кнопок і бонусом декоративний для акцентів.

На рівні відчуттів це виглядає так: дизайн ніби не може визначитися, ким хоче бути. Серйозним сервісом, дружнім стартапом чи креативним експериментом. І поки він вагається, користувач втрачає довіру.

Чому мозок дратує шрифтовий безлад

Мозок сприймає текст не по буквах, а по формах. Коли шрифти постійно змінюються, ця система ламається. Замість читання доводиться щоразу адаптуватися до нового вигляду тексту, а це непомітно, але стабільно виснажує.

Дослідження з UX і читабельності показують: чим простіша і стабільніша типографіка, тим швидше людина сприймає інформацію і тим довше залишається в інтерфейсі. Надмірна «креативність» тут працює проти результату.

Чому ця помилка здається дрібницею

Бо текст все-таки читається. Але відчуття цілісності зникає. Інтерфейс виглядає як презентація, зібрана з різних шаблонів у різний час і з різним настроєм.

Ще одна часта пастка — занадто дрібний або щільний текст. Він виглядає акуратно на макеті, але в реальному зчитуванні вимагає додаткових зусиль. А це не те, за що користувачі люблять продукти.

Типові ознаки типографічного хаосу

• понад два шрифти в одному інтерфейсі;
• декоративні гарнітури в основному тексті;
• різні стилі без логіки та системи;
• дрібний текст, який «економить місце», але краде комфорт.

Як швидко навести порядок

Тут працює просте правило: менше — краще.

• обмежся двома шрифтами: для заголовків і для тексту;
• використовуй розмір, вагу і міжрядковий інтервал замість нових гарнітур;
• перевір, чи читається текст без напруження з першого погляду;
• зроби типографіку передбачуваною, щоб вона не відвертала увагу від сенсу.

Коли шрифти перестають боротися за увагу, інтерфейс стає спокійнішим і легшим для сприйняття. Текст починає працювати як провідник, а не як ще один декоративний елемент.

І ось тут на сцену виходить наступна фатальна помилка — відсутність сітки та вирівнювання, через яку навіть хороший текст і кольори виглядають недбало.

Помилка №5. Відсутність сітки: коли все трохи не на своєму місці

У такому інтерфейсі все окремо виглядає ніби непогано. Кнопки нормальні, текст читабельний, картинки симпатичні. Але разом вони не складаються в цілісну картину. Очі постійно спотикаються: тут трохи лівіше, тут трохи нижче, тут відступ чомусь інший.

Це той випадок, коли користувач не скаже «у вас погане вирівнювання», але точно відчує, що інтерфейс виглядає неохайно і якоїсь впевненості в ньому бракує.

Чому мозок так чіпляється за нерівності

Мозок дуже любить закономірності. Коли елементи вирівняні, він швидко будує мапу інтерфейсу і рухається по ній без зусиль. Коли ж кожен блок живе за власними правилами, увага постійно витрачається на дрібні корекції.

Це дрібне напруження майже непомітне, але воно має властивість накопичуватися. І саме воно створює відчуття дешевизни, навіть якщо дизайн зроблений акуратно і з хорошими кольорами.

Чому цю помилку часто недооцінюють

Бо вирівнювання здається технічною дрібницею. Начебто не дизайн, а «просто сітка». Але саме сітка робить дизайн зібраним. Без неї інтерфейс схожий на кімнату, де всі меблі гарні, але розставлені без як попало.

Ознаки проблеми

• однакові елементи розміщені на різній висоті;
• відступи між блоками відрізняються без причини;
• текстові колонки «пливуть»;
• кнопки не утворюють чіткої лінії.

Як швидко повернути відчуття порядку

Тут не потрібні складні дизайн-системи. Часто достатньо базової дисципліни.

• обери просту колонкову сітку і дотримуйся її;
• перевір, чи всі елементи вирівняні по одній осі;
• уніфікуй відступи між схожими блоками;
• використовуй напрямні замість «на око».

Коли сітка працює, дизайн ніби «збирається». Він стає спокійним, впевненим і переконливим. І користувач починає довіряти, навіть не усвідомлюючи, чому.

Але навіть ідеально вирівняний інтерфейс може відштовхувати, якщо в ньому немає послідовності. Саме вона — наступна фатальна помилка.

Помилка №6. Непослідовний стиль: коли інтерфейс сам собі суперечить

На одному екрані кнопка велика й округла, на іншому — менша й прямокутна. Тут іконки лінійні, далі — залиті. Один екран виглядає спокійно і мінімалістично, інший — ніби з іншого продукту. Формально все працює, але відчуття таке, ніби інтерфейс збирався по частинах у різний час і різними людьми.

Користувач рідко помічає це свідомо, але підсвідомо виникає сумнів: якщо навіть кнопки поводяться по-різному, чи все тут так само надійно всередині?

Чому мозок не любить сюрпризів

Мозок обожнює передбачуваність. Коли елементи виглядають однаково — очікується, що вони діятимуть теж однаково. Коли ж одна й та сама дія має різні візуальні форми, мозку доводиться щоразу «перевчатися».

Це підвищує когнітивне навантаження і створює дрібне, але постійне напруження. А напруження в інтерфейсі швидко перетворюється на втрату довіри, навіть якщо продукт корисний.

Чому ця помилка виникає так часто

Найчастіше — через поступові правки. Новий екран робили швидко. Старий не хотіли чіпати. Дизайн оновлювали частинами, без єдиного правила. У результаті інтерфейс починає жити власним життям.

Ще одна причина — відсутність чітких рішень на старті. Коли немає відповіді на прості питання «які у нас кнопки» і «як виглядає основна дія», кожен новий екран додає трохи хаосу.

Ознаки такої непослідовності:

• кнопки мають різні форми без логіки;
• іконки не з одного стилю;
• кольори використовуються хаотично.

Як швидко повернути цілісність

Навести лад тут простіше, ніж здається.

• визнач один стиль кнопок і дотримуйся його;
• уніфікуй іконки за формою й товщиною;
• зафіксуй основні кольори для дій і станів;
• перевір усі екрани на повторювані патерни.

Коли інтерфейс стає передбачуваним, користувач перестає думати про інтерфейс взагалі. А це і є ознака хорошого дизайну.

І саме тут ми підходимо до фінальної, але дуже підступної помилки — надмірного декору, який намагається замінити логіку красою.

Помилка №7. Надмірний декор: коли дизайн намагається сподобатися замість працювати

Цей інтерфейс дуже старається бути красивим. Тут є тіні під кожним блоком, градієнти там, де вони не несуть сенсу, анімації при наведенні, кліку і просто «бо так прикольно». Кнопки блищать, іконки об’ємні, а фон виглядає так, ніби з ним довго експериментували.

На перший погляд, усе виглядає симпатично. Але за кілька секунд з’являється відчуття втоми. Дизайн ніби говорить надто голосно. Очі не розуміють, за що хапатися, а увага постійно відволікається на деталі, які не допомагають розв’язувати задачу.

Чому мозок швидко втрачає терпіння

Будь-який візуальний ефект — це сигнал. Тінь, анімація, градієнт автоматично сприймаються як щось важливе. Коли таких сигналів занадто багато, мозок перестає їм вірити. У результаті нічого не виглядає справді важливим.

Дослідження когнітивного навантаження показують: надлишок декоративних елементів збільшує час прийняття рішень і знижує концентрацію. Користувач починає більше дивитися, але менше розуміти. А коли сенс губиться, довіра йде слідом.

Чому ця помилка здається «нешкідливою»

Бо декор часто плутають із дизайном. З’являється відчуття, що якщо прибрати ефекти, інтерфейс стане надто простим або «порожнім». Особливо якщо дизайн робився довго і кожен елемент додавався з ентузіазмом.

Але користувач не оцінює вкладену працю. Він оцінює відчуття. І коли ефекти починають заважати швидко зрозуміти, що відбувається, дизайн автоматично виглядає дешевшим — навіть якщо в нього вкладено багато зусиль.

Типові ознаки надмірного декору

• тіні є майже всюди, але не підкреслює ієрархію;
• анімації не підказують дію, а просто рухаються;
• градієнти використовуються без логіки;
• декоративні елементи “змагаються” з контентом за увагу.

Як швидко навести лад

Тут працює просте, але болісне правило: якщо елемент нічого не пояснює — він зайвий.

• залиш ефекти лише там, де вони допомагають зрозуміти структуру;
• прибери анімації, які не підказують стан або дію;
• спитай себе, що станеться, якщо цей декор зникне;
• зроби ставку на простоту, а не на враження.

Хороший дизайн не намагається сподобатися. Він намагається бути зрозумілим. І парадокс у тому, що саме в цей момент він починає виглядати по-справжньому стильним.

Підсумки

Дизайн без смаку — це рідко про відсутність здібностей або дійсно про поганий смак. Найчастіше це наслідок дрібних, але системних помилок, які накопичуються з часом. Кожна з них окремо може здаватися несуттєвою, але разом вони формують відчуття хаосу і знижують довіру ще до першої дії користувача.

Хороша новина в тому, що більшість цих проблем не потребують повного редизайну. Часто достатньо зупинитися, подивитися на інтерфейс очима людини, яка бачить його вперше, і чесно відповісти на кілька простих запитань. Коли дизайн стає зрозумілим і легким у використанні, він автоматично починає виглядати дорожче й професійніше, навіть без складних візуальних прийомів.

Звісно, можна зупинитися на виправленні цих 7 помилок і вже завтра отримати кращий результат. Але якщо ти хочеш рухатися далі й не просто виправляти наслідки, а розуміти, як і чому працює логіка користувацького мислення, приєднуйся до нашого курсу «Професія WEB та UX/UI дизайнер». Це наступний крок для тих, хто прагне створювати продумані інтерфейси, які не просто виглядають стильно, а впевнено розв’язують бізнес-задачі та будують довіру до твого продукту.