«Я почала вчитися у 45 — і це було усвідомлене рішення»: яким був шлях Світлани Мовчан в Genius.Space

Світлані 46 років. Вона живе у Трускавці. За освітою і першою професією — швачка, але вже багато років не працює за спеціальністю. У житті були паузи, які не планують заздалегідь: догляд за дитиною, пандемія, війна. Періоди, коли звичний ритм зупиняється, а питання, що робити далі, залишається без чіткої відповіді.

👉🏻 Саме в одному з таких періодів у Світлани з’явилася думка про зміну професії. 

«Я зрозуміла, що хочу змінити професію. Не тому, що щось не склалося, а тому, що мені це стало важливо».

Так у її житті з’явився дизайн. Спочатку — як самостійне навчання, проби, власні роботи. А згодом, разом із нашим курсом — як системний шлях, у якому з’явилися ментор, структура і фідбек. Якщо ти теж думаєш про зміну професії, проте сумніваєшся через вік, паузи в роботі або страх не впоратися з навчанням, читай далі. Тут буде про те, як Світлана вчилася, що для неї було найскладнішим і що допомогло рухатися вперед.

Чому Genius.Space став не випадковим вибором

На момент, коли Світлана пішла на курс графічного дизайну, вона вже добре знала платформу Genius.Space. Близько двох років вона навчалася за річною підпискою, пробувала різні матеріали, звикла до формату і якості подачі 🖥️

Світлана пояснює свій вибір дуже просто:

• вона довіряла платформі, бо вже мала з нею досвід;
• розуміла, як побудоване навчання і що від нього очікувати;
• знала, що тут є можливість працювати з ментором, а не залишатися сам на сам з матеріалом.

💡 Цей вибір не був імпульсивним. Швидше навпаки — спокійним і зваженим. Світлана чітко розуміла, навіщо йде на курс і чого хоче від навчання.

Самостійне навчання дало базу, але не дало відповіді на головне

До курсу Світлана вже вчилася самостійно. Вона робила роботи, збирала кейси, додавала їх на Behance. Це був важливий етап, який дав розуміння основ і допоміг перевірити інтерес до дизайну 🎨

Але з часом стало зрозуміло: самостійного навчання недостатньо.

«Я дійшла висновку, що ментор все одно потрібен. Потрібен фідбек. Потрібна людина, яка подивиться на твою роботу з боку».

👉🏻 Саме це стало точкою переходу від хаотичного навчання до системного. Не тому, що Світлана не могла вчитися сама, а тому, що без зворотного зв’язку складно рухатися далі і розуміти, в правильному ти напрямку чи ні.

Страх не програм, а часу: як виглядали сумніви перед стартом

Перед початком курсу у Світлани були сумніви, та вони не стосувалися складності дизайну або власних здібностей. Основний страх був іншим.

Вона паралельно завершувала курс графічного дизайну і продовжувала навчання на курсі моушн-дизайну. І найбільше хвилювало питання, чи вистачить часу і ресурсу на два напрямки одночасно 🤔

Світлана згадує, що сумніви виглядали приблизно так:

• чи встигну я фізично;
• чи не перегорю;
• чи зможу тримати фокус на двох курсах паралельно.

✅ Ці питання не зникли одразу після старту, але в процесі навчання з’явилося відчуття, що страхи не паралізують, а навпаки — допомагають уважніше ставитися до свого темпу і можливостей.

«Я прийшла за ментором»: що стало ключовим у навчальному процесі

Якщо попросити Світлану коротко описати, що для неї було найважливішим у навчанні, відповідь буде однозначною — робота з ментором. Саме за цим вона і прийшла на курс.

У процесі навчання для неї були особливо цінними:

• детальний фідбек по роботах;
• конструктивна критика без тиску;
• можливість поставити запитання, на які важко знайти відповідь самостійно;
• підтримка в моменти сумнівів.

🔥 Це створювало відчуття, що ти не просто виконуєш завдання, а реально розвиваєшся. Кожен коментар і правка допомагали краще зрозуміти свої помилки і сильні сторони.

Найскладніший етап — не дизайн, а спілкування

Одним із найважчих моментів курсу для Світлани стало десяте завдання — спілкування з клієнтом. Не робота у графічних редакторах, не композиція і не кольори, а саме комунікація 💭

Це завдання зачепило одразу кілька страхів:

• страх говорити з клієнтом;
• страх щось не знати або не вміти;
• страх технічних моментів — Zoom, підключення, організація зустрічі.

👉🏻 Світлана чесно говорить, що навіть такі, на перший погляд, дрібні речі викликали напругу. Але саме через ці ситуації з’явився досвід, який складно отримати з теорії.

«Навіть те, як підключити Zoom і запросити людину на зустріч — це теж практика. Коли не знаєш, хвилюєшся ще більше».

Результати, що не вимірюються швидкістю

Після завершення курсу Світлана не говорить про різкі зміни або миттєві пропозиції роботи. Вона досить тверезо оцінює свій етап і не намагається його прикрасити: зараз для неї важливо завершити навчання на курсі моушн-дизайну і тільки після цього повноцінно виходити на ринок.

Але це не означає, що після курсу нічого не змінилося 👀

За цей час Світлана зібрала роботи, які відображають її рівень і підхід, і розмістила їх у портфоліо на Behance. Це стало логічним продовженням навчання і способом зафіксувати пройдений шлях.

🔧 У її роботах видно, що курс дав не лише технічні знання, а й розуміння процесу — від задачі до фінального результату. Саме це вона вважає своїм головним напрацюванням на цьому етапі.

Ком’юніті як місце, де можна не тримати все в собі

Окремо Світлана говорить про спілкування з іншими студентами. Для неї це була не просто група в чаті, а середовище, де можна було бути чесною.

У процесі навчання вона відзначає кілька речей, які зробили ком’юніті справді корисним:

• можливість ділитися сумнівами і страхами без осуду;
• обмін досвідом з людьми, які проходять схожий шлях;
• відчуття, що ти не один у своїх переживаннях.

Таке спілкування не знімає всі питання одразу, але воно підтримує. Дає відчуття нормальності того, що іноді складно, іноді страшно і не завжди зрозуміло, як рухатися далі 🚀

Світлана також переглядала вакансії в Genius Talents, але поки не готова брати замовлення. Для неї важливо не поспішати і вийти до клієнтів тоді, коли вона сама буде до цього готова.

Про впевненість, яка приходить не відразу

Коли Світлану запитують, що змінилося в її житті після курсу, вона не говорить про професійний статус або фінанси. Для неї ключовою стала інша зміна.

«У мене з’явилося більше впевненості», — каже вона.

Світлана вважає, що кожен з нас має сам відповісти собі на кілька простих запитань: 

• чи справді мені це цікаво;
• чи готовий я вчитися і вкладати час;
• чи важлива для мене робота з ментором.

👉🏻 Якщо відповідь «так», тоді навчання має сенс. Якщо ні — можливо, варто ще трохи почекати.

А яку відповідь даєш ти? Якщо ти давно придивляєшся до дизайну, але відкладаєш, бо здається, що вже запізно, у тебе немає досвіду або впевненості, ми чекаємо на тебе! У Genius Space ти зможеш вчитися у своєму темпі, ставити питання і отримувати зворотний зв’язок від професіоналів. Приєднуйся до наступного набору і починай з того кроку, який тобі зараз під силу.