UX без досвіду: як новачку-дизайнеру показати свою професійність за допомогою 3-4 кейсів

UX-портфоліо має показувати не картинки, а те як ти мислиш. У статті розповідаємо, як зібрати 3–4 кейси за евристиками Нільсена, щоб твої проєкти виглядали професійно й вигідно продавали твої вміння.

Ти можеш зробити найкрасивіший дизайн, але якщо не покажеш, чому саме так, — рекрутер просто свайпне твоє резюме. UX-портфоліо — це не набір макетів, а історія про те, як ти мислиш і чим можеш стати в пригоді компанії.

Навіть якщо ти новачок, кілька правильно зібраних кейсів можуть показати, що ти розумієш логіку рішень, вмієш працювати з обмеженнями та бачиш вплив свого дизайну. Тут важливі не ефекти, а аргументи — як ти прийшов до результату й чому саме це рішення працює.

У цій статті ти дізнаєшся, як створити 3–4 кейси за формулою «задача → обмеження → рішення → результат» і застосувати евристики Нільсена, щоб твоє портфоліо виглядало професійно й справді продавало твої вміння.

Чому 3–4 кейси достатньо для портфоліо

UX-дизайн — це сфера, де тебе оцінюють не за дипломом, а за способом мислення. І перше, що бачить рекрутер, — твоє портфоліо. Саме воно показує, як ти аналізуєш задачі, працюєш з обмеженнями й приймаєш рішення. Не потрібно мати десятки проєктів, щоб справити враження: краще мати три-чотири сильні кейси, які демонструють твою логіку, процес і результат.

Якість замість кількості

За спостереженнями Nielsen Norman Group, більшість менеджерів з дизайну приділяють кожному портфоліо лише 2–3 хвилини. За цей час вони шукають не ідеальний візуал, а відповіді на три запитання:

• яку проблему дизайнер розв’язував;
• які були обмеження;
• чим доведено, що рішення спрацювало.

Коли ти концентруєшся лише на 3–4 кейсах, це дає можливість зануритися глибше: показати хід думок, процес тестування, зв’язок із користувачами та метрики результату. Такий підхід виглядає набагато професійніше, ніж велика кількість поверхневих проєктів.

Пам’ятай: портфоліо — це не музей твоїх робіт, а доказ твоєї здатності мислити, тестувати й покращувати досвід користувача. Іноді один добре описаний кейс говорить про тебе більше, ніж п’ять візуально ефектних, але без змісту.

Тепер, коли зрозуміло, чому якість важливіша за кількість, — перейдемо до того, як евристики Нільсена допомагають структурувати ці кейси й пояснити кожне рішення мовою професійного UX.

Евристики Нільсена як універсальна мова UX-рішень

Багато новачків у дизайні намагаються довести, що вміють «відчувати» інтерфейси. Але у професійному UX це не про інтуїцію, а про системність мислення. І саме евристики Нільсена — це мова, якою дизайнери пояснюють свої рішення без води й суб’єктивності.

Евристики — це 10 універсальних принципів юзабіліті, створених Nielsen Norman Group, які допомагають зробити будь-який продукт зрозумілим, передбачуваним і зручним. Їх знають усі UX-фахівці, і якщо ти покажеш, що використовуєш ці принципи у своїх кейсах, — рекрутер одразу бачить у тобі людину, яка мислить професійно.

10 евристик Нільсена коротко й по суті

1. Видимість стану системи. Користувач має завжди розуміти, що відбувається.
2. Відповідність реальному світу. Говори зрозумілою мовою, без технічних термінів.
3. Контроль і свобода користувача. Дай можливість скасувати дію або повернутися.
4. Послідовність і стандарти. Використовуй знайомі патерни, щоб не перевантажувати мозок.
5. Запобігання помилкам. Краще не допустити помилку, ніж змушувати її виправляти.
6. Розпізнавання замість пригадування. Користувач не повинен тримати все в голові — покажи підказки.
7. Гнучкість і ефективність. Швидкі шляхи для досвідчених користувачів, прості для новачків.
8. Естетика і мінімалізм. Менше зайвого — більше сенсу.
9. Допомога у виправленні помилок. Якщо щось пішло не так — поясни, що саме і як це виправити.
10. Допомога і документація. Якщо потрібна інструкція — зроби її короткою, чіткою й у контексті.

Чому ці принципи мають бути показані у твоєму портфоліо

Коли ти описуєш свої рішення через евристики, ти одразу показуєш, що розумієш користувача, а не просто «малюєш красиво». Це створює довіру. Керівники UX-команд мислять саме такими категоріями: «чи бачу я у цього кандидата системний підхід?», «чи вміє він виявляти проблеми й аргументувати зміни?».

Один кейс, де ти покажеш:

“Ми виявили, що користувачі губляться на кроці оплати — порушення евристики видимість стану. Додали індикатор прогресу — і кількість успішних оплат зросла на 25%,” — звучить набагато сильніше, ніж десятки красивих прототипів без аналітики.

На нашому курсі «Професія WEB та UI/UX дизайнер: з нуля до професіонала» спікери детально розбирають подібні приклади: показують, як знаходити причину проблеми, формулювати гіпотезу, тестувати рішення й оцінювати результат. Показують, як із простих змін народжується ефективний дизайн, пояснюють як зрозуміти логіку користувачів і навчитися мислити як фахівець, для якого інтерфейс — це спосіб зробити взаємодію простою та природною.

Як пов’язати евристику і результат

Щоб кожен твій кейс виглядав переконливо, подумай у форматі таблиці:

Евристика	Що показати в кейсі	Як виміряти результат
Видимість стану	Покажи, як користувач бачить прогрес, статус, помилки	Зменшення кількості звернень у підтримку
Відповідність реальному світу	Переписав терміни на людську мову	Менше відмов на кроці заповнення форм
Запобігання помилкам	Валідація у реальному часі	Зменшення кількості некоректних вводів
Естетика і мінімалізм	Прибрав зайві елементи	Користувачі швидше знаходять потрібне
Контроль і свобода	Додав кнопку “Назад”	Менше передчасних виходів із сценарію

Тепер, коли ти розумієш, як мислити в категоріях евристик, — перейдемо до конкретного фрейму, який допоможе оформити кожен кейс структурно і без води: «задача → обмеження → рішення → результат».

Формула кейсу за принципом: задача → обмеження → рішення → результат

Коли ти тільки починаєш створювати своє UX-портфоліо, найпоширеніша помилка — описувати процес «як це було». Довгі історії про брейнштормінг, варіанти кольорів чи пошук натхнення цікаві тобі, але не рекрутеру. Йому потрібно побачити логіку прийняття рішень і вплив твоєї роботи на користувача чи бізнес.

Саме тому формула «задача → обмеження → рішення → результат» — це найкращий каркас для кейсів.

Вона змушує тебе думати, як аналітик, а не просто виконавець: що саме було проблемою, чому це важливо, які були межі, що ти зробив і як це спрацювало.

1. Задача: покажи, що ти бачиш проблему

Почни з короткого опису: що болить у користувача і чому це важливо для продукту.
Не пиши «редизайн сайту» — це дія, а не задача.

Краще: «Користувачі не могли знайти, як оформити доставку — 60 % кидали кошик на етапі оплати».

Покажи, що ти розумієш контекст: продукт, мету, тип користувачів, сценарій.  Додай коротку цитату з дослідження або статистику — це підсилює довіру.

2. Обмеження: продемонструй реалістичність мислення

Обмеження — це не слабкість, а доказ того, що ти вмієш працювати з реальністю.
Наприклад:

• неможливість змінити бекенд чи бренд-гайди;
• короткий дедлайн;
• мала кількість респондентів;
• лише мобільна версія продукту.

Важливо не просто їх перерахувати, а показати, як вони вплинули на твої рішення. Це демонструє зрілість: ти не шукаєш ідеальних умов, а адаптуєшся до середовища.

3. Рішення: опиши свій шлях без надлишку деталей

Тут більшість новачків і починає «тонути». Замість десятків скрінів екранів, покажи ключові рішення, кожне з яких розв’язує конкретну задачу або порушену евристику Нільсена.

Наприклад:

«Щоб підвищити видимість стану, додав прогрес-бар із трьох кроків».
«Щоб зменшити помилки, запровадив підказки формату введення».

Кожне рішення має мати коротку логіку «проблема → зміна → очікуваний ефект». Якщо було кілька варіантів — покажи, як ти обрав фінальний: тест, відгуки, дані.

4. Результат: покажи, що зміни спрацювали

Найцінніше — це вимірювання. Навіть невеликі цифри краще, ніж загальні фрази.  Можеш використати такі метрики:

• Task Success Rate (TSR) — відсоток користувачів, які успішно виконали завдання;
• Time on Task — час, потрібний на виконання дії;
• Error Rate — кількість помилок;
• CSAT/NPS — оцінка задоволення користувачів.

Не маєш аналітики? Проведи міні-тест з 5 людьми й зафіксуй спостереження. Це покаже, що ти вмієш перевіряти свої гіпотези.

Чому ця структура працює

Такий фрейм дисциплінує. Він прибирає «воду», фокусує на суті й показує, що ти мислиш як фахівець, який розуміє бізнес-і користувацькі цілі. До того ж рекрутеру зручно сканувати текст — він відразу бачить логіку: від проблеми до результату.

Тепер, коли ти знаєш каркас, розберемо, як саме вплести евристики Нільсена у кожен блок, щоб кейси виглядали переконливо навіть без комерційного досвіду.

Як вплести евристики Нільсена у кожен блок кейсу

Евристики — це не теорія для підручників, а практичний інструмент, який допомагає зробити твої кейси логічними, зрозумілими й переконливими. Якщо ти покажеш, як саме твої рішення відповідають цим принципам, — навіть навчальний проєкт сприйматимуть серйозно.

Задача: знайди, де саме порушено принцип

Почни з визначення, яка евристика не працює. Наприклад, користувачі не бачать, що замовлення оформлено — це порушення видимості стану системи.

Або губляться в термінах — порушення відповідності реальному світу.

Так ти одразу показуєш, що розумієш не лише “що болить”, а й чому це болить.

Обмеження: поясни свої компроміси

Будь-який реальний кейс має обмеження: бренд-гайд, дедлайн, складну логіку бекенду. Іноді покращення однієї евристики шкодить іншій.

Наприклад, спрощуючи дизайн для мінімалізму, можна зменшити видимість підказок. Поясни, як ти знайшов баланс — це ознака твоєї професійності.

Рішення: покажи, яку евристику ти виправив

Замість “додано нову кнопку” пиши “додано кнопку Назад — реалізація принципу контролю і свободи користувача”.

Кожне рішення має бути пов’язане з конкретним принципом і мати чітку логіку: було → змінив → стало зрозуміліше.

Це одразу перетворює твоє портфоліо на сильний аргумент твоєї професійності, а не просто галерею скрінів.

Результат: підтверди, що твоє рішення спрацювало

Навіть якщо у тебе немає доступу до аналітики, можна провести невелике тестування з кількома користувачами.

Опиши спостереження: «після зміни тексту кнопки 4 з 5 користувачів завершили дію без запитань». Головне — показати, що ти перевіряєш ефективність, а не просто висуваєш свої припущення.

Евристики — це твої орієнтири. Вони допомагають пояснювати рішення, а не виправдовувати їх. Коли кожен блок кейсу пов’язаний із конкретним принципом, твій досвід починає виглядати глибшим, навіть якщо проєкти — навчальні.

Тепер розберемо, де взяти теми для таких кейсів, якщо у тебе ще немає комерційного досвіду.

Як знайти теми для власних кейсів, якщо досвіду немає

Найбільший страх новачка — «у мене немає реальних проєктів». Але в UX-спільноті цінують не портфоліо з гучними брендами, а вміння мислити як дизайнер рішень. Ти можеш створити кейси навіть без комерційних замовлень — важливо, щоб вони виглядали реалістично, мали обмеження та демонстрували процес.

1. Шукай проблеми поруч

Подивися навколо: університетські сервіси, онлайн-запис до лікаря, сайт кав’ярні, форма замовлення в доставці. Знайди, що реально дратує користувачів — і перетвори це на задачу.

Наприклад: «Форма реєстрації в місцевому спортзалі має 10 полів, і 60% користувачів не доходять до кінця».

Такі побутові сценарії чудово підходять для портфоліо, бо демонструють спостережливість і практичне мислення.

2. Створи обмеження, щоб кейс виглядав як справжній

Обмеження додають реалістичності. Вигадай їх самостійно:

• обмежений бюджет;
• готовий бренд-гайд;
• неможливість змінити логіку бекенду;
• короткий термін у 10 днів.

Це допоможе показати, що ти вмієш приймати рішення в реальних умовах, а не в “ідеальному світі дизайну”.

3. Збери мінімальні дані

Не потрібно масштабних досліджень. Опитай 5–7 людей, проведи коротке спостереження або юзабіліті-тест. Запиши їхні цитати, підрахуй, скільки з них повторили ту саму проблему. Це вже — дані, які можна використати в розділі «задача».

4. Додай вимірюваний результат

Навіть якщо немає аналітики, ти можеш зафіксувати базові зміни:

• час, який користувач витрачає на виконання задачі;
• кількість кроків у сценарії;
• помилки під час тестування.

Запиши це просто:

«До змін користувачі витрачали 1 хвилину 40 секунд, після — 50 секунд».

Так ти показуєш, що твій дизайн має вплив, навіть у навчальному проєкті.

5. Використай волонтерські або пет-проєкти

Багато українських ініціатив, стартапів чи невеликих НГО потребують допомоги з UX, але не мають бюджету. Навіть один редизайн для них може стати твоїм першим реальним кейсом. До того ж це — можливість отримати фідбек від команди.

Досвід — це не завжди комерційні замовлення. Достатньо показати, що ти вмієш знаходити проблеми, мислити через обмеження й перевіряти свої рішення.
Кілька таких кейсів стануть надійною основою твого портфоліо.

А якщо хочеш дізнатися, як знайти перших клієнтів і перетворити свої навички на оплачувані проєкти, — обов’язково прочитай статтю «Де ховаються перші клієнти вебдизайнера: 7 ідей, щоб заповнити пусте портфоліо». У ній зібрано прості, але дієві способи, які допоможуть зробити перші кроки від навчальних робіт до реальних замовлень.

Тепер перейдемо до наступного кроку — як відсікати зайве та залишати лише те, що покаже тебе з вигідної сторони.

Чек-лист: що прибрати з кейсів, щоб вони виглядали професійно

Більшість новачків намагаються втиснути у кейс усе, що робили: від перших скетчів до кожної зустрічі з куратором. Але сильне UX-портфоліо — це не хронологія, а результат.

Завдання не показати, скільки ти зробив, а що з цього справді має сенс для рекрутера.

1. Прибери довгі історії без сенсу

Фрази на кшталт «ми довго думали» або «зробили десять варіантів» не додають цінності. Залиш лише ті кроки, які вплинули на рішення або результат. Якщо процес не змінив нічого — його не обов’язково показувати.

2. Викинь сирі дослідження без висновків

Ніхто не хоче читати 20 скрінів з анкет чи опитувань. Заміни їх коротким підсумком:

«5 із 7 користувачів не могли знайти кнопку “Повернутися назад” — це стало ключем до зміни навігації.»

Висновок важливіший за деталізований опис всього процесу.

3. Зменши кількість візуалів

У портфоліо не потрібно 15 варіантів одного екрана. Достатньо показати «до / після» і коротко пояснити, що саме покращилось.
Зайві деталі відволікають і створюють враження невпевненості.

4. Позбудься узагальнень

Фрази «користувачам стало зручніше» або «інтерфейс має кращий вигляд» нічого не означають. Заміни їх на метрики або конкретні зміни:

«Час виконання задачі скоротився з 90 до 60 секунд.», «7 із 10 користувачів відзначили, що тепер простіше знайти кнопку оплати.»

5. Не перевантажуй професійним сленгом 

Твій кейс мають зрозуміти не лише дизайнери, а й продакт-менеджери чи HR. Пояснюй складні терміни простими словами — це частина евристики “відповідність реальному світу”.

6. Видали все, що не відповідає логіці “задача → обмеження → рішення → результат”

Кожен абзац має вписуватись у цей фрейм. Якщо ні — сміливо прибирай.  Так кейс стане коротшим, структурованішим і легшим для сприйняття.

Хороший UX-дизайн — це завжди про редагування: не лише інтерфейсів, а й власного контенту. Чим менше зайвого, тим чіткіше звучить головна думка.

Тепер перейдемо до візуальної частини — подивімося, як оформити кейси так, щоб рекрутер зрозумів твій процес за кілька секунд.

Візуальна частина портфоліо: як показати головне, а не просто скрін екрана

Портфоліо — це не галерея скрінів, а візуальний доказ твоєї здатності мислити структурно. Тому перш ніж заливати макети в Behance чи Notion, постав собі запитання: чи зрозуміє людина, що саме я вирішував і як це вплинуло на користувача? Якщо ні — потрібно не додати екранів, а прибрати зайве.

1. Структура важливіша за оформлення

Незалежно від платформи (Behance, Notion, Tilda або власний сайт) структура має бути однакова:

1. коротке прев’ю — проєкт, роль, результат у цифрах;
2. контекст і проблема;
3. ключові рішення (до/після);
4. висновки або фідбек користувачів.

Це дає змогу рекрутеру за хвилину зрозуміти, чим ти займався. Гарна візуалізація — не в кількості скрінів, а в тому, як швидко читач схоплює суть.

2. Використовуй візуали розумно

Кожен зображений екран має відповідати на запитання «що я хочу цим показати?». Порівняй «до» і «після», додай короткий підпис: «Покращено видимість стану замовлення — тепер користувач бачить, на якому етапі процесу перебуває».

Використовуй стрілки, підсвітки або коментарі, але лише там, де вони реально допомагають зрозуміти рішення. Якщо візуал не додає сенсу, прибери його.

3. Дай фокус на процес

Коли показуєш вайрфрейми чи флоу, поясни, чому обрав саме такий сценарій. Не потрібно рендерити ідеальний UI — краще показати процесу: від проблеми до тестованого прототипу. Це те, що рекрутери люблять найбільше.

4. Використай короткі підсумки й навігацію

На початку кейсу встав міні-зміст або якірні посилання — «Перейти до результатів», «Показати головне рішення». Це не лише зручно, а й демонструє розуміння користувацького досвіду навіть у власному портфоліо.

5. Візуальний тон і стиль

Обери нейтральну палітру, багато повітря, контрастні заголовки й короткі блоки тексту.
Не змагайся з власним контентом — тло має підсилювати сенс, а не затьмарювати його. Ідеальне портфоліо — це дизайн, який впадає в очі, бо логіка говорить сама за себе.

Сильна візуальна частина не про “ефектність”, а про читабельність і контекст.

Якщо людина без пояснень може зрозуміти, що саме ти покращив, — значить, кейс працює.

Твоя мета — не показати, що ти дизайнер, а довести, що ти мислиш як UX-фахівець, який створює досвід, а не просто екрани.

Підсумуємо

UX-портфоліо — це не колекція макетів, а твій спосіб показати, як ти мислиш і приймаєш рішення. Три-чотири продумані кейси з чіткою структурою «задача → обмеження → рішення → результат» можуть сказати про тебе більше, ніж десяток яскравих, але порожніх проєктів. Використовуй евристики Нільсена як універсальну мову для пояснення своїх рішень — вони доводять, що твій підхід системний, а дизайн ґрунтується на логіці та користувацькому досвіді. І головне — не бійся створювати навчальні кейси: якісно оформлені, вони виглядають як реальні.

Пам’ятай: найкращі UX-дизайнери — це не ті, хто малює красиві інтерфейси, а ті, хто вміє бачити проблему, тестувати гіпотези і показує результат. Кожен кейс, навіть маленький, — це крок до розуміння користувача й впевненості у власних рішеннях. Із часом ці кілька історій стануть твоїм найсильнішим аргументом на співбесіді.

Хочеш опанувати дизайн із нуля й створювати інтерфейси, які дійсно закохують у продукт? Приєднуйся до курсу «Професія WEB та UI/UX дизайнер: з нуля до професіонала». Тут ти навчишся мислити як дизайнер, розуміти потреби користувачів, працювати з сучасними інструментами та створювати естетичні, зручні й продумані сайти та додатки.