25 експрес-інсайтів від спікерів ЛОБ25: виписали для тебе головні думки

ЛОБ25 зібрав на одному майданчику підприємців, маркетологів, лідерів IT та всіх тих, хто формує нову економіку України. Протягом трьох днів спікери ділилися своїми чесними історіями, складними рішеннями та секретами, що народжуються тільки з власного болючого досвіду.

Ми зібрали найцінніші думки наших гостей у форматі швидкої вижимки. Далі на тебе чекають 25 інсайтів, які допоможуть мислити масштабніше і рухатися швидше.

Перший день івенту Андрій Длігач почав з інтригуючої фрази: лояльності більше не існує. З 2013 року її замінила інша валюта — увага. Кожен клієнт щодня робить «новий вибір»: гуглить, порівнює, тестує, шукає щось, що зачепить. Тому бізнеси, які спираються на постійних клієнтів — приречені. Виживуть лише ті, хто не дає про себе забути, тому топові українські компанії постійно:

• додають нові сервіси;
• запускають підписки;
• граються з гейміфікацією;
• персоналізують досвід;
• і кожного разу повертають людину не знижкою, а цікавістю. 

У цьому світі немає місця пасивності: або ти тримаєш увагу — або тебе замінюють за 30 секунд.

Головна думка: сьогодні перемагають не ті, хто дешевше або стабільніше — а ті, хто цікавіше.

Про віру в економіку України говорив і Олег Гороховський, який розповів про перше питання, яке він поставив інвестору: «Чому ви заходите в Україну зараз, коли ризики найвищі?» Відповідь виявилась неочікуваною: після перемоги подорожчає все. Той, хто зайде сьогодні, отримає найкращі умови — бо Україна стане однією з найпривабливіших економік світу в момент відбудови.

Головна думка: інвестори входять в Україну сьогодні, бо завтра буде дорожче — і це найкращий доказ віри світу в нашу економіку.

А ось Олег Філішин акцентував на іншому — на особистому бренді.

«Ваше ім’я — єдиний актив, який не згорить, не знеціниться і не змінить юрособу». Олег не раз повертався до цієї думки: компанії можуть закриватися, ніші — падати, ринки — змінюватися. Але ім’я залишається з тобою у будь-яких обставинах.

А окрім цього Олег зацікавив аудиторію ще трьома думками:

1. «Продукт важливіший за контент». Жодні рілзи чи TikTok не врятують, якщо за спиною немає чітко сформульованого продукту. Люди купують не кількість постів, а зрозумілу цінність і реальні результати.
2. «Жоден пошук себе не замінить чужого зворотного зв’язку». Олег пояснив, що більшість людей копаються в собі роками, але так і не рухаються вперед. Найефективніший спосіб знайти власне позиціонування — це фокус-групи й чесні реакції реальних людей, а не нескінченні роздуми.
3. «Публічність — це соціальний ліфт, який працює для тих, хто не відкладає на потім». У якості прикладу Олег навів історію коуча, яка дев’ять років збиралась вийти в медійність. І за цей час не змінилося нічого, окрім цифри в її резюме. Тож рішення стати публічним ніколи не приходить після ще однієї ночі у роздумах — у якийсь момент потрібно просто вийти з тіні.

А Тарас Панасенко розказав нам про силу команди: він неодноразово повертався до ідеї, що емоційний зв’язок клієнта неможливий, якщо співробітники не відчувають цього зв’язку самі. Саме тому в «Аврорі»:

• двічі на тиждень проводяться відкриті зустрічі з командою;
• вводяться принципи-«дороговкази»;
• 80% топменеджменту виросли з продавців та вантажників;
• а на NPS співробітників фокус такий самий серйозний, як і на NPS клієнтів. 

«Аврора» будує бренд зсередини — а вже потім назовні.

Головна думка: любов до бренду починається не з клієнта, а з людей всередині компанії.

Про креатив як інструмент прориву говорив Ігор Фостенко.

Одна з найяскравіших частин його виступу — історія про те, як на старті вони брали клієнта креативом: продавали гребінці, які стали бестселерами за $14.90; робили дошки з мемами; придумали фразу “Dinner is Coming” замість “Winter is Coming” тощо.

Його меседж простий: якщо у вас мало коштів — у вас має бути багато творчості. Саме креатив дозволяє малим компаніям обходити гігантів, не витрачаючи мільйони на рекламу.

Головна думка: творчість робить те, що не може зробити реклама: дає надприбуток.

І завершував блок про стратегію В’ячеслав Климов, який сказав дуже сильну річ: якщо ти не хочеш, щоб тебе атакували — атакуй себе сам. Він розповів, як Нова пошта свідомо створила поштомати — продукт, який мав би «з’їсти» частину прибутку відділень. Потім — додала адресну доставку. Потім — вибудувала три паралельні канали, які одночасно тиснуть один на одного, але не руйнують систему.

Це і є стратегія росту: компанія зламала власну комфортну модель, щоб випередити ринок і назавжди зняти питання «що як прийде конкурент?». Вони зробили це самі, заздалегідь.

Головна думка: масштабування починається там, де бізнес добровільно створює свого найбільш небезпечного конкурента.

Після енергійної дискусії першого дня Вікторія Тігіпко переключила зал на майбутнє, яке будується вже сьогодні. Вона показала реальний кейс Gropyus — німецької компанії, яка вже перевертає будівельну індустрію. І пояснила на конкретних цифрах, чому саме Україна може стати одним із світових лідерів у ConstructionTech.

Суть їхньої моделі — у роботизованих фабриках, які виробляють будинки майже як автомобілі:

• 3-4 дні на один поверх багатоповерхівки;
• менше місяця на 16-поверховий будинок;
• ~800 €/м² за житло (рівень топових девелоперів).
• 95% менше цементу — екологічно й SG-комплаєнтно;
• 20-30 людей на будівництві замість 600-1000.

Усі оновлення технологій влітають у виробництво автоматично, як у Tesla.

Такі фабрики можна розмістити у кожній області України, що забезпечить швидку, стандартизовану, економічно вигідну відбудову — і величезний експортний потенціал.

Головна думка: ConstructionTech — індустрія, у якій Україна може стати світовим гравцем уже сьогодні.

У тій самій логіці довгострокового мислення продовжив і Мет Девіс, який пояснив, що приблизно 95% твоєї аудиторії зараз взагалі не думають про покупку. Вони живуть своїм життям, не порівнюють бренди і не шукають ваш продукт. Але саме ці «непокупці» і формують твій майбутній дохід.

Великі компанії виграють не тому, що сильніше тиснуть на продаж тут і зараз, а тому що заздалегідь займають місце в голові людини, щоб у момент, коли потреба все ж з’явиться, саме їх згадали першими.

Головна думка: бренд треба будувати не для тих, хто купує сьогодні, а для тих, хто вирішуватиме завтра.

Тему іншої важливої трансформації мислення підняв Олесь Тимофєєв, який сказав про кінець епохи хаслу. Довгі роки ми вірили в ідею «потрібно страждати, щоб досягати»: працювати по 12-15 годин, постійно відчувати напругу тощо. Але ця епоха закінчується. Настали інші часи: тепер результати з’являються не від напруги, а від ясності, спокою і легкості.

Головна думка: сила не в напрузі — сила в ясності, і саме вона дає кращі результати, ніж постійна робота на максимум.

Другий день ЛОБ25 закривала Юлія Петрик, і вже на старті вона здивувала нас цікавим інсайтом: сьогодні у бізнесу з’явився новий стейкхолдер — штучний інтелект.

Якщо раніше ми працювали з медіа, партнерами, спільнотами та клієнтами, то тепер до цього списку додається ще один учасник гри: ChatGPT, Perplexity, Copilot та інші LLM-системи.

Коли людина шукає інформацію про бренд у штучного інтелекту — це теж PR-взаємодія. І щоб залишити там правильне враження, бізнесу потрібно навчитися «працювати» з моделями так само, як із журналістами:

• описувати свої зображення й контент так, щоб AI міг це коректно зчитувати;
• створювати джерела, які цитують LLM-и (Вікіпедія, LinkedIn, нагороди, медіа);
• перевіряти, що штучний інтелект знає про вас кирилицею і латиницею — і виправляти неточності;
• розуміти, що різні моделі видають різні відповіді, тож контент має бути присутній у всіх важливих каналах.

Головна думка: AI — це новий «журналіст», з яким бренду потрібно вибудовувати стосунки не менше, ніж із людськими медіа.

Антон Войтенко підкреслив річ, яку більшість підприємців недооцінює, хоча саме вона визначає темп росту: масштабування не стартує з креативних ідей — воно завжди починається з холодного аналізу конкурентів.

Він узяв 15 гравців ринку і розклав кожного по поличках, пройшовши їхній шлях клієнта повністю. Це і дало йому розуміння, що працює, що не працює і де лежать найшвидші точки росту.

Головна думка: масштабування починається не з того, що ви робите, а з того, що роблять інші — і як цю інформацію використати швидше за них.

А от Артем Бородатюк сфокусувався на людях, наголошуючи, що бізнес рухає вперед не фаундер і навіть не клієнти, а команда, якій «найбільше потрібно». 

Справжній розвиток починається лише тоді, коли в компанії з’являються люди, які не тікають від проблем, а беруть їх на себе з почуття внутрішнього драйву.

Головна думка: рости ти починаєш тоді, коли поруч з’являються люди, які переживають за бізнес так само, як ти.

Вадим Марценко у своєму виступі підняв тему ментальної старості. За його словами, вона приходить не тоді, коли тобі умовних 50 чи 70, а тоді, коли ти перестаєш вчитись.

Світ рухається так швидко, що варто лише на мить зупинитись — і ти вже позаду. Саме тому він продовжує вчитися після шести отриманих освіт і каже: «Ті, хто думають, що вже все вміють, скоро відстануть — і їх обженуть молодші».

Головна думка: інтелектуальна старість починається не з віку, а з моменту, коли ти вирішив, що вже все знаєш.

Коли на онлайн-сцену вийшла Ольга Руднєва, вона зізнається: у такому масштабному проєкті як Superhumans жодна мотиваційна фраза не працює так, як живі результати. Саме вони тримають команду в тонусі щодня.

Випускник, що вдягнув костюм жаби для підтримки інших, хлопець, який уже йде, хоч ще вчора був на візку, дівчина-рятувальниця з новими пальцями. Кожна така історія — емоційне паливо, яке нагадує, навіщо вони будують Superhumans.

Головна думка: команду тримають не процеси, а результати — живі історії людей, які повернули собі життя завдяки їхній роботі.

Юрій Филюк завершив третій день ЛОБ25 іншим кутом зору — містобудівним. І починав він не з бетонів і реконструкцій, а зі спільноти.

Платформа «Тепле Місто» понад 10 років активізовувала людей у сферах освіти, мистецтва, урбаністики, спорту, економіки та соцпідприємництва. Юрій підкреслює: перш ніж створювати інфраструктуру, потрібно створити середовище, в якому є кому нею користуватися.

Головна думка: зміни міста починаються не з будівель, а з людей, яких ти активізуєш.

Четвертого дня фокус плавно повернувся до бізнес-реальності — і Анастасія Ремєєва розповіла нам про головний виклик сьогодення. Ринок став нестабільним, цикли продажів скоротились, поведінка покупця змінилася, тож бренди, які чекають, поки стане легко — приречені на програш.

Виживають ті, хто швидко перебудовує моделі продажу, структуру асортименту, канали, команду, бюджетування. Сьогодні важливо не те, наскільки гарно ти робиш, а наскільки швидко ти адаптуєшся до ринку, що змінюється щомісяця.

Головна думка: гнучкість — головний продукт фешн-бренда у 2025 році.

Далі Марія Гаврилюк заговорила вже про інший вимір цінності — про сенси і процеси. Вона зазначила, що люди цінують продукт у рази більше, коли бачать весь шлях його створення. Саме тому Gunia Project так багато показує закулісся: від пошуку культурних референсів і розшифровки символів до ручного розпису та роботи майстрів у різних регіонах.

Головна думка: чим більше ви відкриваєте сенси, натхнення, помилки, процеси — тим сильніше формується відчуття цінності.

А потім до спікерів доєднався Олексій Дурнєв — він підняв кілька вкрай актуальних тем. Зокрема розповів і про головний анти-інфоциганський принцип: контент має давати цінність. 

Коли Олексій підняв тему появи формату «Make Me Scum», він сформулював універсальне правило: людина повинна відчути, що її час витрачений не дарма. Гумор і розвага — добре, але вони мають стояти на фундаменті користі, сенсу або хоча б чесності.

Головна думка: якщо ви не даєте людині цінність на рівні її часу — ви програєте, навіть якщо гумор крутий.

Після цього Стефанія Сагайдак переключила зал на тему, яку зазвичай недооцінюють — на довгий нетворкінг. Вона каже, що нетворкінг не працює, якщо робити його раз через раз. Це не разова дія, а спосіб життя.

Кожен має знайти свій темп — одна людина на тиждень чи п’ятдесят — але ключове в регулярності.

І саме тоді контакти почнуть працювати на вас навіть у моменти, коли ви нічого активно не робите.

Головна думка: нетворкінг дає результат тільки тоді, коли стає частиною твого способу життя.

Потім слово знову повернули до операційного мислення — і Тарас Бачинський поділився цікавим інсайтом на цю тему: будувати бізнес потрібно так, ніби завтра його доведеться продати. Мова про те, що повинен бути повний порядок у фінансах, юридичній частині, команді, податках.

Бізнес, готовий до продажу, завжди більш системний і прибутковий. Pet-проєкти, до яких власник ставиться емоційно, майже ніколи не ростуть — бо не допускають делегування і раціональних рішень.

Головна думка: екзит-готовий бізнес = системний бізнес. Навіть якщо ви не плануєте його продавати.

А Катерина Вишневецька нагадала нам про силу маленьких змін. Вона показала кейс, де конверсія зросла з 10% до 12% — «всього на два відсотки». Але ці два відсотки дали бізнесу +60 000 грн виручки без збільшення трафіку чи бюджету. Дії при цьому були виконані прості: переписати скрипт, вчасно відповідати, оновити офер, додати бонус, підготувати менеджера.

Головна думка: мінімальні зміни у роботі з тими ж лідами інколи дають результат сильніший, ніж будь-яка нова реклама.

Ще один важливий момент підкреслила Олена Борисова, яка розкрила питання масштабування через власника. Після її виступу стало зрозуміло, що масштабують не ресторани, не формати, не локації — масштабують якість рішень власника.

Масштаб починається з чесної відповіді собі:

«Чи готовий я приймати рішення швидше, сміливіше і відповідальніше, ніж учора?». Бо разом із ростом бізнесу росте й невизначеність — і більшість гальмує якраз через страх відповідальності.

Головна думка: масштаб = внутрішня конструкція власника.

Річард Етьєн акцентував увагу на тому, що у нестабільні часи довіру створюють людяність і прозора комунікація. Факти плутають або лякають, а от історія — емоційна, проста — стає тим клеєм, що тримає команди й клієнтів разом.

Він пояснює це через досвід роботи у команді Терези Мей під час Брекситу: найбільше працювали ті моменти, коли лідери визнавали невизначеність і говорили про людські переживання.

Головна думка: у нестабільні часи люди довіряють не цифрам, а тим, хто вміє чесно говорити про невизначеність і підсилює це власними історіями.

І вже ближче до фіналу знову піднялась тема бренду — цього разу з Тарасом Маселко і його філософією легенд. Він розповідав про емоційне ядро бренду: кожна його локація має свою історію, сенси й вайб.

Люди приїжджають туди не просто їсти, а відчути легенду простору.

Легенду не можна скопіювати. Саме тому футболка Fight Like Ukrainians у British Museum — це яскравий приклад того, як сенси пролітають кордони.

Головна думка: легенда може рухати бізнес швидше за будь-який маркетинг.

Завершував останній день ЛОБ25 Іван Портний. Він зізнався, що перехід із великої компанії в стартап — це не апгрейд, а повний обнул. Від 1 до 10 будувати легко, але від 0 до 1 — це зовсім інше. 99% стартапів помирають — і це відчувається особливо гостро, коли йдеш у підприємництво з сильним досвідом, який раптом перестає працювати.

Головна думка: успішний досвід у корпоративному світі не працює в стартапі. Тут усе починається з нуля — і виживає той, хто готовий пройти свій «0→1».

Це лише частина тих думок, які прозвучали на ЛОБ25. Три дні, десятки спікерів, сотні історій і практичних висновків — неможливо вмістити весь досвід у межі однієї статті. Але кожен інсайт, який ти прочитав тут, може стати точкою зростання для твого бізнесу.

Ми й надалі будемо збирати найсильніших фахівців країни на одній сцені — і вже працюємо над наступною Лабораторією Онлайн Бізнесу. Хочеш потрапити в перший список учасників і купити квитки за найкращою ціною? Долучайся до раннього списку прямо зараз — і не пропусти подію, яка заряджає на рік вперед.